Що наші очі можуть розповісти про мозок і стрес, якого ми не помічаємо: інтерв’ю із Сергієм Даниловим
Як тривалий стрес впливає на нашу увагу та чи завжди ми усвідомлюємо власний психічний стан? Виявляється, рухи очей можуть допомогти дослідити реакції мозку, які складно оцінити за допомогою звичайних запитань.
Як тривалий стрес впливає на нашу увагу та чи завжди ми усвідомлюємо власний психічний стан? Виявляється, рухи очей можуть допомогти дослідити реакції мозку, які складно оцінити за допомогою звичайних запитань.
Саме на цьому принципі працює українська платформа ANIMA, що поєднує відстеження погляду з психологічними опитувальниками. Як працює ця технологія, що вона може розповісти про тривогу, депресивні симптоми та наслідки війни і де проходять межі її можливостей, в інтерв'ю для СТАН пояснює співзасновник ANIMA, нейробіолог Сергій Данилов.
WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісуЯк виникла ANIMA та що очі можуть розказати про мозок
Як виникла ідея створити ANIMA? Чому ви вирішили досліджувати психічний стан людини саме через рухи очей?
Тут, мабуть, варто виділити два ключові моменти. По-перше, ANIMA виникла на основі багаторічних досліджень того, як наш мозок сприймає світ і як увага впливає на поведінку. У нашій лабораторії Beehiveor ми вже понад 10 років досліджуємо рухи очей, увагу та процеси прийняття рішень. Зокрема, розробляли методи аналізу читання та особливостей уваги дітей із розладами аутистичного спектра (РАС).
По-друге, ще до повномасштабного вторгнення ми з моїм партнером Романом Гавришем почали досліджувати, як люди сприймають власне психічне здоров’я. Однак саме після початку великої війни кількість запитань про свій стан і стан близьких різко зросла. Це підштовхнуло нас відкласти інші справи й зосередитися на розробці ANIMA.
Нам телефонували друзі, зверталися командири новостворених військових частин із запитаннями, як оцінювати стан бійців. Писали й люди, які раніше відвідували наші лекції.
Виявилося, що адекватно оцінити власний психічний стан в умовах стресу дуже складно. Цього потрібно навчатися. Тому ми поставили собі за мету зробити наукові методи оцінювання психічного здоров’я доступними кожній людині.
Що наші очі можуть розповісти про роботу мозку та психологічний стан людини? Чи можуть вони видавати те, чого ми самі не усвідомлюємо?
Рухи очей тісно пов’язані з механізмами уваги. А увага визначає те, як мозок вирішує, що зараз важливо для нас, що турбує і на що ми хочемо вплинути. Щосекунди ми отримуємо величезну кількість інформації, але усвідомлено обробляємо лише незначну її частину. Мозок безперервно вирішує, на що спрямувати ресурси, що проігнорувати, а що потребує негайної реакції. І ці рішення залежать від нашого психічного стану.
Коли ми відчуваємо загрозу, увага може швидше спрямовуватися на потенційну небезпеку. При депресії може зменшуватися зацікавленість позитивними подіями. Після травматичного досвіду деякі сигнали набувають особливої емоційної значущості.
Ми можемо спостерігати ці процеси через рухи очей: які зображення людина помічає першими, скільки часу на них затримує погляд, як швидко перемикає увагу та до чого повертається. Значна частина такої поведінки відбувається без свідомого рішення. Саме тому айтрекінг дає нам інформацію, яку складно отримати за допомогою звичайних запитань.
Але ще важливіше те, що людині буває складно усвідомити власні почуття. Щойно ми запитуємо себе: «А що я насправді відчуваю?», сам процес осмислення вже може змінювати наш стан. Тому вміння спостерігати за такими змінами важливіше, ніж намагання відшукати щось у підсвідомості.
Як працює технологія
Як працює ANIMA? Що відбувається під час тестування і які результати отримує людина?
Усе досить просто. Людині потрібен комп'ютер із вебкамерою та доступом до інтернету.
Під час тестування вона переглядає серії зображень, а наша технологія аналізує, куди спрямований її погляд, на яких об'єктах він затримується та як перемикається увага. При цьому ми не записуємо відео людини, для аналізу використовуються тільки дані про положення погляду.
Після цього людина проходить стандартизовані психологічні опитувальники. Алгоритми поєднують два типи інформації: те, що людина повідомляє про себе, і те, як реагує під час тестування.
Зазвичай тестування займає близько 5–7 хвилин.
Після проходження людина отримує оцінку свого психоемоційного стану, зокрема показників тривоги, депресивних симптомів та особливостей уваги, а також рекомендації щодо подальших дій. І може обговорити ці результати з ШІ-асистентом.
Але для нас найцікавіше починається тоді, коли людина проходить тестування регулярно. Ми можемо побачити не просто окремий результат, а те, як змінюється її стан із часом.
Які саме психологічні стани сьогодні допомагає оцінювати ANIMA? Чи можна помітити ознаки тривоги або депресії ще до того, як людина сама усвідомить проблему?
Сьогодні основні напрями нашої роботи пов'язані з оцінюванням тривоги, депресивних симптомів, рівня стресу та вигорання.
Важливо розуміти, що психічні розлади рідко виникають миттєво. Часто їм передують поступові зміни в тому, як людина сприймає інформацію, реагує на події, розподіляє увагу та регулює власну поведінку. Ми хочемо навчитися помічати зміни ще до того, як вони суттєво вплинуть на повсякденне життя.
Також у тестовому режимі вже використовуються модулі для військової психології, оцінювання ПТСР і наслідків черепно-мозкових травм, зокрема контузій.
Чим ANIMA відрізняється від звичайних психологічних тестів? Наскільки точними є її результати та як ви перевіряєте їхню достовірність?
За нашими попередніми внутрішніми оцінками, показники точності скринінгу для розроблених тестів зазвичай перевищують 85–90%. А в дослідженнях посткомоційних станів комбінована модель продемонструвала 93% точності класифікації.
Але головна перевага ANIMA навіть не в окремій цифрі. Ми поєднуємо три джерела інформації: результати валідованих психологічних опитувальників, об'єктивні вимірювання уваги та аналіз узгодженості між ними.
Коли ви отримуєте аналіз крові, поруч із вашим результатом бачите референтний діапазон. Він сформований на основі даних великої кількості людей. Саме порівняння дозволяє зрозуміти, наскільки типовим є ваш показник. ANIMA застосовує подібну статистичну логіку до поведінки, тобто ми порівнюємо увагу людини з даними про те, як люди зазвичай розподіляють увагу. Дивимося, наскільки ваш вибір схожий на вибір інших людей.
Ці питання давно досліджують нейробіологи та психологи. Наприклад, міжнародний метааналіз досліджень айтрекінгу при депресії показав, що люди з депресією в середньому довше затримують увагу на негативних зображеннях і менше часу приділяють позитивним.
Для тривоги ситуація складніша. Експерименти Liu та колег показали, що ситуативна тривога може посилювати увагу до загроз, а негативне викривлення уваги, своєю чергою, підвищувати тривогу в стресових умовах.
Виникає своєрідна петля: стрес змушує нас частіше помічати небезпеку, це посилює тривогу, а тривога знову спрямовує увагу на загрози.
Тому для нас важливо не просто виміряти особливості уваги, а й бачити, як вони змінюються.
Якщо показати однакові зображення тисячам людей, можна побачити статистичні закономірності того, на що вони звертають увагу. Так формується референтний розподіл, відносно якого ми можемо оцінити індивідуальні особливості конкретної людини.
ANIMA зробила це можливим онлайн за допомогою звичайної вебкамери. Наша база охоплює понад 35 тисяч користувачів і понад 110 тисяч проходжень тестів.
Ми також перевіряємо результати на клінічних вибірках, порівнюємо їх із психологічними шкалами, структурованими інтерв'ю та лабораторними вимірюваннями.
Наприклад, у дослідженні Андрія Солонського 2024 року аналізували зв'язок показників викривлення уваги із суб'єктивними переживаннями людей. А в нашій статті 2026 року в European Psychologist на основі 6 339 тестувань ми дослідили, як показники уваги пов'язані з інтенсивністю повітряних атак. Для одного з показників виявили статистично значущий зв'язок, який зберігався після корекції на множинні порівняння.
Найбільшу практичну цінність має можливість поєднати поведінкові дані з відповідями людини. Якщо показники узгоджуються, це підтримує певну інтерпретацію стану. Якщо розходяться, така розбіжність сама стає важливою інформацією для подальшого аналізу.
Зрештою, для нас важлива не лише точність окремого тесту, а якість рішення, яке можна прийняти на основі його результатів. Поєднання самооцінки та поведінкових вимірювань допомагає побачити більше, краще розрізняти індивідуальні особливості, відстежувати зміни та визначати, коли людині потрібна додаткова увага або допомога.
Військові та наслідки тривалого стресу
Які проблеми з психічним здоров'ям найчастіше виявляються під час тестування? Чи були результати, які вас особливо здивували?
Найчастіше ми бачимо прояви гострого стресу, депресивні симптоми та тривогу. Звичайно, їхня поширеність суттєво залежить від того, з якою групою людей ми працюємо.
СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всерединіЦікаво, що результати психологічних опитувальників і вимірювань уваги не завжди збігаються. Опитувальники часто використовують досить низькі порогові значення для виявлення можливих проблем, тому частка людей із підвищеними показниками за самооцінкою зазвичай більша, ніж за нашими поведінковими критеріями.
Але буває й навпаки. Я пригадую випадки, коли військовослужбовці, повернувшись із бойових завдань у відпустку, повідомляли в опитувальниках, що з ними все гаразд, хоча айтрекінг показував виражену гіперпильність, тобто підвищену увагу до потенційних загроз. Людина настільки звикає до постійної бойової готовності, що перестає помічати власне напруження. У таких ситуаціях результати ANIMA допомагають звернути на нього увагу й усвідомлено працювати над відновленням.
Але найбільше мене зацікавило те, що психічний стан може впливати на поведінку зовсім не так, як ми очікуємо.
Людина настільки звикає до постійної бойової готовності, що перестає помічати власне напруження.
Наприклад, у наших дослідженнях військовослужбовців із посттравматичними симптомами ми спостерігали зміни уваги не лише до зображень, пов'язаних із війною, а й до звичайних людських облич. Причому емоційні обличчя в окремих аналізах виявлялися інформативнішими, ніж безпосередньо військові сцени.
Це важливе спостереження. Воно дозволяє припустити, що травматичний досвід змінює не лише сприйняття небезпеки, а й те, як людина сприймає інших людей. Адже ми передусім соціальні істоти. Значну частину відчуття безпеки ми отримуємо через взаємодію з іншими, через здатність розпізнавати їхні емоції, довіряти та відчувати підтримку. І якщо травматичний досвід змінює ці механізми, його наслідки можуть виходити далеко за межі реакцій на безпосередні нагадування про війну.
Ще один важливий напрям наших досліджень пов'язаний із динамікою відновлення військовослужбовців, зокрема під час декомпресії після виходу із зони бойових дій.
У таких умовах високий рівень гострого стресу сам собою не обов'язково є найбільш тривожним показником. Значно важливіше те, що відбувається далі. Чи зменшується напруження під час відпочинку? Чи відновлюється здатність перемикати увагу? Чи повертається людина до свого звичного стану? Саме відсутність позитивної динаміки або погіршення показників у період відновлення може бути важливим сигналом для психолога.
Ми також досліджуємо, як увага та психоемоційний стан змінюються у відповідь на реальні стресові події. Зокрема, у наших даних виявлено зв'язки між інтенсивністю ракетно-дронових атак і показниками емоційно забарвленої уваги. В окремих попередніх аналізах ми спостерігали й відкладені зв'язки, з часовим зсувом приблизно на тиждень.
Для мене це особливо цікаво, тому що поведінкові реакції та суб'єктивне самопочуття можуть змінюватися в різному темпі. Людина може вже вважати, що впоралася зі стресом, тоді як її увага ще продовжує реагувати на пережиту загрозу. Або навпаки, зміни поведінкових показників можуть передувати усвідомленим змінам самопочуття.
Тобто йдеться про два пов'язані процеси, які не обов'язково рухаються синхронно. І саме спостереження за їхньою взаємодією може допомогти нам раніше помічати несприятливі траєкторії та своєчасно планувати підтримку.
Ще цікавіше, що значення цих показників може виходити за межі власне психічного здоров'я. У наших дослідженнях ми виявили зв'язки між психоемоційними показниками ANIMA та частотою дорожньо-транспортних пригод. Це відкриває перспективу використання таких вимірювань не лише для психологічного скринінгу, а й для дослідження ризиків, пов'язаних із безпекою та ефективністю діяльності.
Звичайно, частина цих результатів поки має дослідницький характер і потребує подальшої перевірки. Але вони вже підводять нас до важливого висновку: для психічного здоров'я має значення не лише те, наскільки сильний стрес переживає людина, а й те, як її психіка реагує на нього, наскільки гнучко перебудовується та чи здатна повертатися до стану відновлення.
І саме цю динаміку ми прагнемо зробити видимою за допомогою ANIMA.
Чи може людина тривалий час перебувати в стані сильного стресу й не усвідомлювати, наскільки він впливає на її психічне здоров'я?
Так, і це одна з найбільших проблем тривалого стресу.
Людський мозок надзвичайно добре адаптується. Коли небезпека стає частиною повсякденного життя, поступово змінюється саме наше уявлення про нормальний стан. Ми звикаємо до повітряних тривог, порушень сну, постійного очікування загрози. Те, що раніше сприймалося як надзвичайний стрес, стає звичним фоном життя.
Наші дослідження показують, наскільки по-різному люди можуть адаптуватися до тривалого стресу.
Ще у 2023 році ми виявили, що у військовослужбовців гіперпильність, тобто підвищена увага до потенційних загроз, була приблизно на 15% вищою, ніж у цивільних. Натомість цивільні частіше демонстрували уникання загрозливих стимулів. Це різні способи адаптації: одні намагаються постійно контролювати небезпеку, інші, навпаки, обмежують контакт із нею.
Але головне питання для нас полягає в тому, як тривалий стрес змінює нашу вразливість до наступних випробувань. Адже ми ніколи не знаємо, що чекає на нас завтра. Тому важливо не просто витримувати сьогоднішнє навантаження, а й зберігати здатність відновлюватися.
Те, що раніше сприймалося як надзвичайний стрес, стає звичним фоном життя.
І це стосується всієї України. П'ятий рік повномасштабної війни означає величезне накопичене навантаження, пов'язане з небезпекою, втратами та невизначеністю. У кожного з нас різна стійкість і різні можливості адаптації. Але тривалий стрес може поступово наближати людину до індивідуального порогу, за яким зростає ризик психічних розладів.
У межах дослідження психоемоційного стану користувачів ANIMA за 2025 рік ми проаналізували понад шість тисяч тестувань і порівняли, як змінювалися суб'єктивні оцінки стану та поведінкові показники уваги.
Виявилося, що ці зміни можуть суттєво розходитися. Якщо порівняти листопад 2024-го та листопад 2025 року, гіперпильність зросла на 21,7%, уникання загроз - на 16%, тоді як ситуативна тривога за опитувальником - лише на 7,2%. Ще цікавіше, що показники депресивних симптомів за опитувальниками знижувалися, але водночас зростало ангедонічне викривлення уваги, тобто зменшувалася увага до позитивних стимулів.
Що це означає для кожного з нас? Ми можемо звикнути до постійного напруження настільки, що інколи просто відсторонюємося від нього. Але наша увага продовжує працювати в режимі підвищеної готовності. Психіка зосереджена на пошуку небезпеки, намаганнях її уникнути й водночас може поступово втрачати здатність помічати те, що приносить задоволення.
Це не обов'язково означає, що в людини вже є психологічний розлад, але все це веде до швидкого виснаження. І це точно привід звернути увагу на те, як допомогти собі відновлюватися.
Наші дослідження показали ще одну важливу закономірність. Поведінкові показники уваги та відповіді на опитувальники можуть змінюватися з різною швидкістю, іноді з часовим зсувом у кілька днів. Тому особливу цінність має регулярне спостереження за собою. Воно допомагає помічати не лише те, наскільки нам важко сьогодні, а й те, у якому напрямку змінюється наш стан.
Думаю, що психологічна стійкість полягає не в тому, щоб навчитися терпіти дедалі більше стресу, а в тому, щоб тримати ритм, гнучко відновлювати ресурси, витрачені під час попередньої мобілізації.
І якщо ми бачимо, що увага дедалі більше зосереджується на загрозах, інтерес до життя зменшується, а відпочинок не приносить відновлення, це сигнал не ігнорувати свій стан, а переглянути навантаження й за потреби звернутися по допомогу.
Ми не можемо передбачити всі майбутні випробування. Але можемо краще підготуватися до них, якщо навчимося вчасно помічати зміни у власному стані та вчасно перемикатися.
Адже адаптація до стресу та відновлення після нього - не одне й те саме. Іноді саме спостереження за змінами уваги може допомогти помітити те, що людина вже перестала усвідомлювати у власному самопочутті.
Чи можна за допомогою ANIMA відстежувати, як змінюється психічний стан військового під час відновлення або реабілітації?
Так, і саме це основний напрям нашої роботи. Сьогодні ANIMA використовується багатьма військовими психологами, зокрема в Третьому армійському корпусі, для скринінгу та досліджень.
Наш підхід полягає в тому, щоб регулярно оцінювати психоемоційний стан людини й аналізувати його динаміку на різних етапах служби. Наприклад, якщо військовослужбовець проходить реабілітацію або декомпресію після ротації, ми можемо спостерігати, як змінюються його рівень тривоги, емоційні реакції та особливості уваги. Це дозволяє психологу отримати додаткову інформацію про перебіг відновлення та ризик розвитку посттравматичних розладів.
Для мене тут принципово важливо, що ми поступово переходимо від одноразового оцінювання до спостереження за процесом. Адже психічне здоров'я не є статичною характеристикою. Наш стан постійно змінюється залежно від навантаження, сну, соціального середовища та життєвих подій. Іноді саме динаміка цих змін може бути інформативнішою, ніж окремий результат тестування.
MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental healthАдже адаптація до стресу та відновлення після нього — не одне й те саме.
Практична користь для людей
Кому насамперед може бути корисне тестування ANIMA? Чи варто його проходити лише за наявності скарг, чи воно може допомогти помітити проблему раніше?
Я вважаю, що регулярна оцінка психічного стану має поступово стати такою самою звичною практикою, як контроль фізичного здоров'я. Ми вимірюємо артеріальний тиск, стежимо за фізичною активністю, контролюємо сон. Але значно рідше систематично оцінюємо власний психоемоційний стан.
ANIMA може бути корисною людям, які переживають тривалий стрес, працюють в умовах високої відповідальності, проходять відновлення або просто хочуть краще розуміти себе. Особливо важливим регулярний скринінг може бути для військових, медичних працівників, рятувальників та інших професійних груп із високим навантаженням. Не обов'язково чекати, поки з'являться серйозні скарги.
Однак я б не хотів, щоб люди почали постійно шукати в себе ознаки розладів. Наша мета зовсім інша: допомогти людині краще розуміти власний стан і своєчасно реагувати на суттєві зміни. Увага до свого стану дозволяє м'яко регулювати свої щоденні вибори.
Якщо ми бачимо підвищену гіперпильність, варто подумати, чи не перебуваємо постійно в режимі моніторингу загроз. Чи справді потрібно перевіряти новини кожні десять хвилин? Чи залишається впродовж дня час, коли можна перемкнутися з небезпеки на інші завдання, спілкування або відпочинок?
Якщо зростає уникання, важливо зрозуміти, від чого саме ми намагаємося відсторонитися. Іноді це корисний спосіб обмежити надмірне навантаження. Але якщо уникання поступово звужує наше життя, заважає спілкуванню, роботі чи вирішенню важливих питань, варто шукати способи поступово повертати собі можливість діяти.
Якщо зростає дисфоричне викривлення уваги, варто звернути увагу на те, наскільки часто ми зосереджуємося на негативних сторонах подій. Можливо, дедалі частіше помічаємо неприємне, повертаємося думками до образ, втрат або невдач, а хороше залишається майже непоміченим. Тут важливо не намагатися примусово мислити позитивно, а відновлювати гнучкість сприйняття, помічати свої емоції, відрізняти факти від їхньої негативної інтерпретації та свідомо розширювати коло того, на що звертаємо увагу. А якщо зменшується увага до позитивного, не слід просто чекати, коли знову з'явиться бажання щось робити. Тут важливо свідомо підтримувати активності, які допомагають відновлювати відчуття залученості до життя.
Усі ці показники описують не те, наскільки добре чи погано ми почуваємося, а те, як наш поточний стан впливає на взаємодію зі світом. Саме тому важливо спостерігати не лише за їхнім рівнем, а й за змінами з часом. Чи можемо ми виходити з режиму постійної загрози? Чи не звужується наш світ через уникання? Чи зберігаємо здатність помічати не лише негативне, а й те, що викликає цікавість, приносить задоволення та допомагає відновлюватися?
Адже наша мета - не позбутися негативних реакцій, які часто є цілком природними, а зберегти гнучкість уваги та свободу обирати, як реагувати на обставини. Саме це дозволяє не лише витримувати стрес, а й поступово зменшувати свою вразливість до нього.
Що робити людині після проходження тестування? Як правильно розуміти результати, до кого звертатися та які наступні кроки варто зробити?
Насамперед важливо розуміти, що результати скринінгу не є діагнозом. Вони допомагають краще оцінити свій стан, помітити зміни та зрозуміти, на що варто звернути увагу.
Але я бачу цінність ANIMA значно ширше. Життя постійно ставить перед нами складні запитання. Іноді потрібно зробити вибір, іноді — прийняти неприємну реальність, а іноді - наважитися на рішення, яке давно відкладаємо через страх або сумніви. І наш психічний стан безпосередньо впливає на те, які можливості ми помічаємо, як оцінюємо ризики та наскільки здатні діяти.
ANIMA дає можливість на кілька хвилин уповільнитися, подивитися на свій стан збоку та краще зрозуміти, що саме зараз впливає на наше сприйняття ситуації. За потреби можна обговорити результати з ШІ-асистентом, який використовує дані тестування для їх інтерпретації та допомагає осмислити отримані показники.
Ми помічаємо, що особливо цікавою ця можливість стає, коли людина проходить тестування регулярно, хоча б 7–10 разів у різних життєвих обставинах і психологічних станах. Тоді вона починає бачити не просто окремі результати, а закономірності власних реакцій.
Одна з користувачок описала цей досвід так: «Були названі всі речі своїми іменами. Наче зі сторони глянула на свої проблеми».
А інший користувач написав: «Мені було цікавим та корисним отримати зворотній зв'язок. Поступово я зрозумів, що ANIMA відображає дію того шару психіки, який я рідко усвідомлюю - щось значно глибше, того, що я торкаюсь тільки в споглядальних практиках».
Мені здається, ці відгуки дуже добре передають те, чого ми прагнемо. Адже усвідомлення власного стану вже змінює нашу позицію щодо проблеми. Коли ми починаємо розуміти, як страх спрямовує нашу увагу на загрози, як пригнічений настрій змушує не помічати можливостей або як виснаження впливає на наші рішення, ми отримуємо більше свободи у виборі наступної дії.
Іноді достатньо переоцінити ситуацію, перемкнути увагу з неконтрольованих загроз на те, що справді важливо і на що ми можемо вплинути. Іноді потрібно змінити навантаження, відпочити, відновити сон або поговорити з близькими. А іноді результати допомагають зрозуміти, що варто звернутися по професійну допомогу.
Для мене головне, щоб людина не застрягала у страху, сумнівах або нескінченному аналізі власних переживань. Що швидше ми можемо зрозуміти, що з нами відбувається, відокремити емоційну реакцію від реальних обставин і перейти до усвідомленого вибору, то більше контролю повертаємо собі. А з кожним таким рішенням зростає наша впевненість у здатності впливати на власне життя.
Саме в цьому я бачу головну цінність ANIMA - допомогти краще зрозуміти себе, побачити доступні можливості й перейти від переживання проблеми до усвідомленої дії.
Чого не варто очікувати від ANIMA? У яких випадках тестування недостатньо і людині потрібно звернутися безпосередньо до фахівця?
ANIMA не читає думки, не визначає характер людини й не встановлює психіатричних діагнозів.
Ми аналізуємо певні поведінкові та психологічні показники, які можуть бути пов'язані з психічним станом. Водночас жоден окремий показник не може повністю описати складність людського досвіду.
Наприклад, зміни уваги можуть бути пов'язані не лише з тривогою чи депресією, а й із недосипанням, перевтомою, прийманням медикаментів або особливостями зору. Саме тому результати завжди потрібно інтерпретувати в контексті.
Якщо людина відчуває виражені симптоми, які заважають їй працювати, спілкуватися або виконувати повсякденні справи, не варто обмежуватися онлайн-тестуванням. Особливо це стосується тяжких депресивних станів, суїцидальних думок, виражених порушень поведінки чи інших ситуацій, які потребують професійної допомоги.
Ми розглядаємо ANIMA як інструмент, що допомагає людині та фахівцю отримати додаткову інформацію, а не як заміну клінічному обстеженню.
Майбутнє технології
Як ви бачите подальший розвиток ANIMA? Які нові можливості технології зараз досліджуєте?
Мені здається, ми перебуваємо лише на початку розвитку технологій, які дозволяють досліджувати психічний стан через поведінку. Іноді я навіть дозволяю собі трохи пофантазувати про те, що стане можливим у майбутньому.
Уявіть, що ви можете планувати свій тиждень не лише за календарем, а й відповідно до власного психологічного та когнітивного ритму. Ви знаєте, коли найкраще братися за складні завдання, коли ухвалювати важливі рішення, а коли варто зменшити навантаження й дати собі відновитися. І в результаті отримуєте більше енергії, вищу продуктивність і менше виснаження не тому, що змушуєте себе працювати більше, а тому, що навчилися краще узгоджувати свою діяльність із власними можливостями.
Ще цікавіше, якщо така система зможе не просто показувати ваш поточний стан, а й допомагати передбачати його зміни. Наші останні дослідження вже виявляють часові закономірності між стресовими подіями, суб'єктивним самопочуттям і поведінковими показниками уваги. Це підводить нас до ідеї, що з часом ми зможемо прогнозувати індивідуальну динаміку стану на кілька днів уперед і відповідно планувати навантаження, відпочинок та психологічну підтримку. Поки це дослідницька мета, але для мене вона відкриває надзвичайно цікаві можливості.
І це лише один із напрямів. Ми хочемо навчитися краще розуміти, як людина взаємодіє зі світом, порівнюючи індивідуальні закономірності уваги з результатами тисяч інших людей.
Причому можливості технології значно ширші за скринінг тривоги чи депресії. Ще до повномасштабної війни ми працювали над оцінкою особливостей сприйняття в дітей із розладами аутистичного спектра, досліджували читання, обробку інформації та розвиток навичок навчання. Саме цей досвід допоміг нам згодом створити модуль для оцінки посткомоційних станів.
Зараз, звичайно, значна частина нашої уваги спрямована на те, щоб технологія приносила максимальну користь армії, військовим психологам, ветеранам і людям, які відновлюються після бойових травм.
Але я мрію, щоб із часом ANIMA стала корисною людині протягом усього життя. Щоб ми створили окремі інструменти для оцінки розвитку дітей і підлітків, підтримки навчання, раннього виявлення когнітивних порушень у літньому віці. Щоб до скринінгу додалися практики самоспостереження, когнітивного тренування та персоналізовані рекомендації. І щоб усі ці можливості стали доступними зі звичайного смартфона.
У певному сенсі я хотів би, щоб ANIMA допомагала людині краще синхронізувати себе зі світом, розуміти, коли варто діяти, коли відновлюватися, як змінювати власні реакції та знаходити можливості навіть у складних обставинах.
Адже психічне здоров'я визначає не лише те, як ми почуваємося у світі, а й те, який світ ми здатні побачити.
І якщо ми зможемо допомогти людям не просто краще розуміти власний стан, а використовувати це розуміння, щоб жити повніше, ефективніше навчатися, будувати стосунки й ухвалювати усвідомлені рішення, я вважатиму, що ми створили справді корисну технологію.
