Що допомагає пережити дитячу травму: вчені виявили важливу роль стосунків із матір’ю
Дитячі психологічні травми можуть впливати на психічне та фізичне здоров'я навіть через багато років. Однак не всі люди, які пережили насильство в дитинстві, стикаються з однаковими наслідками в дорослому віці. Нове дослідження за участю…
Дитячі психологічні травми можуть впливати на психічне та фізичне здоров'я навіть через багато років. Однак не всі люди, які пережили насильство в дитинстві, стикаються з однаковими наслідками в дорослому віці. Нове дослідження за участю понад п'яти тисяч людей показало, що одним із чинників психологічної стійкості можуть бути теплі, емоційно близькі стосунки з матір'ю або людиною, яка виконує материнську роль.
Про це повідомляє PsyPost з посиланням на дослідження, опубліковане в науковому журналі Stress and Health. Науковці з'ясували, що підлітки, які відчували емоційну близькість із матір'ю, частіше демонстрували кращу психологічну та соціальну адаптацію в дорослому віці, навіть якщо мали досвід жорстокого поводження в дитинстві.
MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental healthЯк дитячі травми впливають на доросле життя
Насильство в дитинстві може мати наслідки, які виходять далеко за межі безпосередніх психологічних переживань. Тривалий стрес здатний впливати на роботу нервової системи, механізми регуляції емоцій та фізіологічні реакції організму.
Коли дитина постійно перебуває в небезпечному або непередбачуваному середовищі, її організм може тривалий час залишатися в стані підвищеної готовності до загрози. Це супроводжується активацією систем стресової відповіді, які в короткостроковій перспективі допомагають реагувати на небезпеку.
Однак тривале напруження може створювати додаткове навантаження на організм. У науковій літературі цей процес описують поняттям алостатичного навантаження — накопичення фізіологічних наслідків повторюваного або хронічного стресу.
Досвід насильства в дитинстві пов'язаний із підвищеним ризиком депресії, труднощів у міжособистісних стосунках, а також деяких серцево-судинних і метаболічних порушень. Проте такі наслідки не є неминучими.
Саме тому дослідників цікавить психологічна стійкість — здатність людини адаптуватися та підтримувати задовільне функціонування попри пережиті несприятливі події.
Учені дослідили понад 5 тисяч людей
Дослідження провела команда науковців під керівництвом Юйсяо Чжао із Шанхайського центру психічного здоров'я та Медичної школи Шанхайського університету Цзяо Тун.
Для аналізу використали дані американського довготривалого дослідження National Longitudinal Study of Adolescent to Adult Health, у межах якого за учасниками спостерігали від підліткового до дорослого віку.
Загалом до аналізу увійшли 5112 людей. На початку спостереження їм було від 11 до 21 року, а під час подальших обстежень у дорослому віці — від 24 до 33 років.
Дослідники вивчали три основні складові здоров'я: біологічну, психологічну та соціальну.
Для оцінювання фізичного стану учасникам вимірювали артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, окружність талії та індекс маси тіла. Також проводили аналізи крові, зокрема визначали рівні глюкози, холестерину та показники роботи імунної системи.
Психологічний стан оцінювали за допомогою опитувальника симптомів депресії. Соціальне функціонування визначали за рівнем освіти та доходів.
Окремо учасники повідомляли, чи переживали до 18 років емоційне, фізичне або сексуальне насильство з боку людей, які про них піклувалися.
До емоційного насильства дослідники відносили, зокрема, ситуації, коли дитина почувалася небажаною або нелюбою. Фізичне насильство охоплювало удари та інші форми фізичної агресії, а сексуальне — примус до сексуальних контактів.
Не всі люди з дитячими травмами мали однакові наслідки
Після аналізу отриманих даних науковці виділили п'ять груп учасників, які відрізнялися за досвідом насильства в дитинстві та станом здоров'я в дорослому віці.
Найбільша група мала порівняно низький рівень несприятливого дитячого досвіду та загалом сприятливі показники здоров'я.
Інша група повідомляла про невисокий рівень насильства, але водночас мала вираженіші симптоми депресії та нижчі доходи в дорослому віці.
Ще одна, невелика група пережила помірний рівень насильства, проте демонструвала найгірші результати одночасно за фізичними, психологічними та соціальними показниками. Дослідники звернули увагу, що ці учасники також частіше зростали в сім'ях із серйозними фінансовими труднощами.
Особливо цікавими виявилися дві групи людей із високим рівнем дитячого насильства. В одній із них учасники мали суттєві труднощі з психічним здоров'ям і соціальним функціонуванням. Натомість інша група, яка становила приблизно 13% усієї вибірки, демонструвала значно кращу адаптацію в дорослому віці.
Попри травматичний досвід, ці люди мали відносно сприятливі психологічні та соціальні показники. Науковці вирішили з'ясувати, які особливості їхнього підліткового життя могли бути пов'язані з такою відмінністю.
WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісуТеплі стосунки з матір'ю були пов'язані з більшою психологічною стійкістю
Одним із найважливіших результатів дослідження став зв'язок між якістю стосунків із матір'ю та адаптацією після дитячого насильства.
Учасники, які в підлітковому віці відчували емоційну близькість, тепло та задоволеність стосунками з матір'ю або материнською фігурою, частіше належали до групи з кращими психологічними та соціальними результатами в дорослому житті.
Водночас науковці не виявили аналогічного захисного зв'язку для деяких інших характеристик сімейних стосунків, зокрема кількості часу, проведеного разом, або частоти спілкування.
Це дозволило припустити, що значення може мати не стільки тривалість контакту з близькою людиною, скільки його емоційна якість.
Для дитини або підлітка важливо не просто перебувати поруч із дорослим, а й відчувати тепло, прийняття та можливість підтримувати емоційний зв'язок.
Проте результати не означають, що лише мати може забезпечити таку підтримку. Дослідження оцінювало конкретний тип стосунків і не дозволяє робити висновки про порівняльну роль батька, інших родичів або значущих дорослих.
Так само наявність теплих стосунків із матір'ю не гарантує відсутності наслідків психологічної травми.
Чому емоційна близькість може бути важливішою за кількість спільного часу
Дослідники звернули увагу на відмінність між формальною присутністю дорослого в житті дитини та суб'єктивним відчуттям емоційної близькості.
Батьки можуть проводити з дітьми багато часу, регулярно спілкуватися та брати участь у повсякденних справах. Однак самі по собі ці характеристики не завжди означають, що дитина почувається зрозумілою, прийнятою та емоційно захищеною.
Результати дослідження припускають, що саме якість емоційного зв'язку може бути важливим чинником подальшої адаптації.
Водночас науковці не перевіряли конкретних способів покращення стосунків і не визначали, які саме прояви підтримки були найефективнішими.
Тому результати не варто перетворювати на універсальні поради про кількість обіймів, спільних розмов або часу, який потрібно проводити з дитиною щодня.
Малорухливий спосіб життя також був пов'язаний із наслідками травми
Ще одним важливим чинником виявилася кількість часу, яку підлітки проводили сидячи.
На початку дослідження учасники повідомляли, скільки годин протягом тижня вони дивилися телевізор, відео або грали в комп'ютерні ігри.
Підлітки з більшою тривалістю такої малорухливої активності частіше належали до груп із несприятливими показниками здоров'я та соціального функціонування в дорослому віці.
Цікаво, що частота занять спортом, яку дослідники оцінювали окремо, не продемонструвала такого самого захисного зв'язку.
Це може означати, що тривале сидіння та недостатня фізична активність — не повністю взаємозамінні характеристики способу життя.
Однак дослідження не довело, що перегляд телевізора або комп'ютерні ігри безпосередньо погіршують наслідки дитячої травми. Можливо, тривала малорухлива поведінка також відображала психологічні труднощі, особливості сімейного середовища або інші чинники.
Яку роль відігравали фінансові труднощі в сім'ї
Дослідники також виявили зв'язок між соціально-економічними умовами в підлітковому віці та подальшою адаптацією.
СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всерединіУчасники з родин із нижчими доходами частіше потрапляли до груп із гіршими психологічними та соціальними показниками в дорослому віці.
Особливо несприятливе поєднання спостерігалося в невеликій групі людей, які мали помірний рівень дитячого насильства, але водночас зростали в умовах значного фінансового напруження.
Автори припускають, що економічні труднощі можуть посилювати вплив інших несприятливих обставин, зокрема обмежувати доступ до підтримки та створювати додаткові джерела стресу.
Також жінки в досліджуваній вибірці частіше належали до груп із несприятливими психологічними та соціальними результатами.
Проте ці статистичні відмінності не дозволяють передбачити, як конкретна людина впорається з пережитою травмою.
Чи можуть хороші стосунки з матір'ю захистити від психологічної травми
Попри важливі результати, дослідження не доводить, що теплі стосунки з матір'ю безпосередньо запобігають розвитку психічних порушень після насильства.
Одне з головних обмежень полягає в тому, що інформацію про жорстоке поводження в дитинстві збирали ретроспективно. Уже дорослі учасники згадували події, які відбулися до їхнього 18-річчя.
Такі спогади можуть бути неповними, а дослідники не мали точної інформації про час, коли відбувалося насильство.
Через це неможливо встановити, чи теплі стосунки з матір'ю існували до травматичних подій, чи сформувалися після них.
Можливо, емоційна близькість справді допомагала людині відновлюватися. Але не виключено, що вона відображала період більшої безпеки в сім'ї або інші сприятливі умови.
Крім того, дослідження не дозволяє визначити, чи зберігатимуться виявлені закономірності в середньому та старшому віці.
Що результати означають для батьків і фахівців
Автори дослідження вважають, що підтримка дітей, які пережили насильство, має враховувати не лише психологічні симптоми, а й сімейне середовище, соціальні умови та повсякденні звички.
Зокрема, теплі й підтримувальні стосунки зі значущими дорослими можуть бути одним із ресурсів, які допомагають дитині почуватися безпечніше та поступово відновлюватися після складного досвіду.
Водночас важливо не перекладати відповідальність за наслідки травми на матір або саму дитину. Дитяче насильство потребує насамперед припинення небезпеки, захисту постраждалої дитини та доступу до належної допомоги.
Якщо джерелом насильства є сама мати або інший близький дорослий, вимога зберігати чи відновлювати емоційну близькість із цією людиною може бути недоречною та небезпечною. У такому випадку пріоритетом є безпека, а підтримку можуть забезпечувати інші надійні дорослі й фахівці.
Дослідження також не означає, що психологічна стійкість залежить лише від сили характеру чи якості сімейних стосунків. На відновлення впливають численні обставини, частина яких не перебуває під контролем дитини.
Що допомагає людям відновлюватися після дитячих травм
Нове дослідження показало, що наслідки дитячого насильства можуть суттєво відрізнятися навіть серед людей зі схожим рівнем травматичного досвіду.
Серед чинників, пов'язаних із кращою адаптацією, науковці виокремили теплі емоційні стосунки з матір'ю або материнською фігурою та меншу тривалість малорухливої поведінки в підлітковому віці.
Водночас результати не дозволяють стверджувати, що ці чинники самостійно забезпечують відновлення або можуть замінити професійну психологічну допомогу.
