Тривожні розлади діагностують у жінок приблизно вдвічі частіше, ніж у чоловіків. І причина може полягати не лише в гормонах, вихованні чи соціальних обставинах. Масштабне генетичне дослідження за участю понад 455 тисяч людей показало, що жінки й чоловіки мають частково різні генетичні чинники ризику розвитку тривожних розладів.

Результати роботи опубліковані в науковому журналі Psychological Medicine. Як повідомляє PsyPost, науковці виявили 21 генетичний варіант, пов'язаний із тривожністю у жінок, і лише п'ять — у чоловіків. Водночас більша частина генетичної схильності до тривожних розладів залишається спільною для обох статей.

СТАН СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всередині Читати в Telegram ›

Чому тривожність у жінок і чоловіків проявляється по-різному

Тривожні розлади належать до найпоширеніших психічних розладів у світі. До них належать генералізований тривожний розлад, панічний розлад, специфічні фобії та агорафобія.

Відомо, що жінки частіше отримують такі діагнози. Крім того, прояви тривожності можуть відрізнятися залежно від статі.

Жінки частіше повідомляють про внутрішнє емоційне напруження, надмірні переживання та супутні симптоми депресії. Чоловіки можуть частіше демонструвати зовнішні поведінкові прояви дистресу, зокрема вдаватися до вживання психоактивних речовин як способу впоратися з ним.

Раніше дослідники намагалися пояснити ці відмінності гормональними коливаннями, соціальними очікуваннями, особливостями роботи мозку та умовами життя.

Проте роль генетики залишалася недостатньо зрозумілою. Більшість попередніх масштабних досліджень аналізували дані жінок і чоловіків разом, що могло приховувати генетичні особливості, характерні лише для однієї статі.

Як проводили дослідження

Науковці з австралійських QIMR Berghofer Medical Research Institute та Університету Квінсленду проаналізували генетичні й медичні дані 455 487 людей європейського походження.

Інформацію отримали з двох великих дослідницьких баз — UK Biobank та All of Us.

Учасників розділили на дві групи:

• 281 831 жінка;

• 173 656 чоловіків.

Дослідники використали метод повногеномного пошуку асоціацій (GWAS). Він дозволяє порівнювати генетичні особливості великої кількості людей і виявляти варіанти ДНК, які статистично пов'язані з певними захворюваннями.

Спочатку науковці проаналізували всю вибірку разом. Вони виявили 56 генетичних варіантів, пов'язаних із тривожними розладами.

Після цього дослідження повторили окремо для жінок і чоловіків.

MIND MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental health Читати в Telegram ›

У жінок виявили більше генетичних варіантів, пов'язаних із тривожністю

Результати аналізу показали суттєві відмінності між статями.

Науковці також встановили, що оцінена спадковість тривожних розладів була вищою серед жінок.

При цьому генетична кореляція між статями залишалася високою. Тобто більшість генетичних механізмів розвитку тривожності є спільними, хоча деякі відрізняються.

Це важливе уточнення: дослідження не доводить існування двох принципово різних типів тривожності — жіночого та чоловічого. Воно свідчить про часткові відмінності в генетичній архітектурі розладів.

Які біологічні механізми пов'язані з тривожністю

Дослідники проаналізували функції генів, пов'язаних із виявленими генетичними варіантами. У жінок особливу увагу привернули два біологічні процеси. Регуляція хроматину. Хроматин — це комплекс ДНК і білків, який допомагає організовувати генетичний матеріал усередині клітин. Його регуляція впливає на активність генів, зокрема тих, що можуть брати участь у реакції організму на стрес. Обробка запахів. Інша група генів була пов'язана з нюховою системою. Запахи можуть відігравати роль у розпізнаванні небезпеки, а нюхова інформація тісно пов'язана з ділянками мозку, які беруть участь в емоційних реакціях. У чоловіків дослідники виявили інші генетичні зв'язки — переважно з метаболізмом ліпопротеїнів, які забезпечують транспортування жирів в організмі. Ці процеси можуть бути пов'язані з тим, як організм мобілізує енергетичні ресурси під час стресу. Проте йдеться саме про статистичні генетичні асоціації. Науковці поки не довели, що особливості нюху чи жирового обміну безпосередньо спричиняють тривожні розлади.

У жінок виявили генетичний зв'язок між тривожністю та РДУГ

Ще одним результатом став зв'язок між генетичною схильністю до тривожних розладів та іншими особливостями здоров'я.

WELL WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісу Читати в Telegram ›

Науковці порівняли отримані дані з генетичними показниками 28 психічних і фізичних станів. Виявилося, що в жінок генетична схильність до тривожності має сильніший зв'язок із розладом дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) та індексом маси тіла.

Автори звертають увагу, що РДУГ у жінок іноді може проявлятися симптомами, які сприймають насамперед як тривожність. Це потенційно ускладнює своєчасне розпізнавання розладу.

Водночас у чоловіків генетичний ризик тривожності був сильніше пов'язаний зі співвідношенням окружності талії та стегон з урахуванням індексу маси тіла. Цей показник характеризує особливості розподілу жирової тканини.

Такі результати не означають, що РДУГ спричиняє тривожність у жінок, а особливості жирового обміну — у чоловіків. Вони свідчать про можливі спільні генетичні механізми.

Чи можна передбачити тривожний розлад за ДНК

На завершальному етапі дослідники створили полігенні оцінки ризику — статистичні показники, які враховують вплив багатьох генетичних варіантів. Їх перевірили на трьох незалежних вибірках.

Оцінка, розрахована за генетичними даними жінок, краще передбачала тривожність у жінок із загальної популяції. Однак більшість відмінностей у точності прогнозування між чоловічими та жіночими моделями не були статистично значущими.

Це означає, що використовувати такі результати для індивідуальної діагностики поки зарано.

Крім того, дослідження має обмеження. Чоловіча вибірка була меншою, тому в ній могли не виявити частину генетичних варіантів. Усі учасники мали європейське походження, що також обмежує можливість поширювати висновки на інші популяції.

Що це змінює в розумінні тривожності

Результати дослідження показують, що біологічні механізми тривожних розладів можуть частково відрізнятися залежно від статі. Водночас генетика не визначає неминучість захворювання: на психічне здоров'я впливають також життєвий досвід, середовище та інші чинники.

Автори вважають, що окремий аналіз генетичних даних жінок і чоловіків може допомогти точніше вивчати причини тривожних розладів. У перспективі це може сприяти розвитку персоналізованих підходів до діагностики та лікування.

Однак наразі дослідження не дає підстав змінювати клінічні рекомендації або призначати різне лікування тривожності лише на підставі статі.