Неконтрольоване переїдання часто пояснюють браком сили волі, стресом або сформованими харчовими звичками. Однак причини можуть бути значно складнішими. Нове масштабне дослідження показало, що схильність до епізодів переїдання частково пов'язана з генетичними особливостями людини.

Науковці виявили шість ділянок ДНК, пов'язаних із переїданням із втратою контролю. Одна з них розташована поблизу гена FTO, який давно досліджують у зв'язку з ожирінням.

MIND MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental health Читати в Telegram ›

Результати роботи міжнародної команди науковців опубліковані в журналі Nature Mental Health. Про дослідження повідомляє PsyPost.

Що таке неконтрольоване переїдання

У дослідженні науковці вивчали binge eating — епізоди, під час яких людина споживає незвично велику кількість їжі та відчуває, що не може контролювати процес.

Це відрізняється від звичайного переїдання, яке іноді трапляється під час свят, сімейних застіль або після тривалого голоду.

Ключовою особливістю binge eating є саме відчуття втрати контролю: людині складно припинити їсти, навіть якщо вона цього хоче.

Такі епізоди можуть виникати за різних розладів харчової поведінки, зокрема нервової булімії та розладу переїдання. Водночас окремий епізод ще не означає наявності психіатричного діагнозу.

Дослідники прагнули з'ясувати, чи існують генетичні особливості, які підвищують імовірність такої поведінки, і наскільки вони пов'язані з іншими психічними розладами.

Що показало дослідження понад мільйона людей

Міжнародна команда під керівництвом науковців Каролінського інституту та Королівського коледжу Лондона проаналізувала результати 27 генетичних досліджень.

До аналізу увійшли дві великі групи:

• 39 279 людей з історією неконтрольованого переїдання та понад 1,2 мільйона учасників контрольної групи.

• 24 223 людини з нервовою анорексією та понад 1,2 мільйона учасників контрольної групи.

Науковці порівнювали мільйони генетичних маркерів, щоб визначити, які варіанти ДНК частіше трапляються серед людей із різними особливостями харчової поведінки.

Для переїдання з втратою контролю вдалося виявити шість незалежних генетичних ділянок. Деякі з них раніше пов'язували з курінням, схильністю до ризику та віком початку менструацій.

Для нервової анорексії дослідники визначили вісім ділянок ДНК, дві з яких раніше не були виявлені.

Який зв'язок між геном ожиріння FTO та переїданням

Особливу увагу науковців привернула генетична ділянка поблизу FTO — одного з найвідоміших генів, пов'язаних із масою тіла та ризиком ожиріння.

Дослідники виявили, що ця ділянка асоціюється з неконтрольованим переїданням, але не з нервовою анорексією.

Це дозволило висунути припущення, що зв'язок FTO з підвищеним індексом маси тіла може частково пояснюватися особливостями харчової поведінки.

Інакше кажучи, генетичні варіанти, які асоціюються з більшою масою тіла, можуть бути пов'язані не лише з регуляцією ваги, а й зі схильністю до втрати контролю над споживанням їжі.

Проте дослідження не доводить, що саме FTO безпосередньо спричиняє переїдання.

Переїдання та анорексія мають спільні генетичні особливості

Ще один важливий результат стосується зв'язку розладів харчової поведінки з психічним здоров'ям.

WELL WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісу Читати в Telegram ›

Науковці виявили, що неконтрольоване переїдання та нервова анорексія мають частково спільні генетичні чинники.

Генетична кореляція між ними становила 0,46. Це свідчить про помірний ступінь спільності генетичних впливів, хоча самі розлади можуть проявлятися зовсім по-різному.

Обидва стани також продемонстрували генетичні зв'язки з:

• депресивним розладом;

• тривожними розладами;

• шизофренією.

Водночас науковці виявили й суттєві відмінності.

Переїдання сильніше пов'язане з РДУГ

Генетичний зв'язок із розладом дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) виявився сильнішим для неконтрольованого переїдання, ніж для нервової анорексії.

Крім того, генетичні особливості, пов'язані з переїданням, перетиналися з тими, що асоціюються з курінням, проблемним вживанням алкоголю та схильністю до ризику.

Це може свідчити про частково спільні біологічні механізми, пов'язані з регуляцією поведінки.

Однак генетична кореляція не означає, що люди з РДУГ обов'язково переїдатимуть або що один розлад спричиняє інший.

Анорексія має інший генетичний профіль

На відміну від переїдання, нервова анорексія продемонструвала генетичний зв'язок з обсесивно-компульсивним розладом.

Також дослідники виявили протилежні асоціації з масою тіла.

Генетичні варіанти, пов'язані з переїданням, частіше асоціювалися з вищим індексом маси тіла та більшим відсотком жирової тканини.

Натомість варіанти, пов'язані з анорексією, корелювали з нижчими показниками маси тіла.

При цьому анорексія не продемонструвала генетичного збігу з природною худорлявістю. Це ще раз підкреслює, що розлад не можна пояснювати лише особливостями ваги.

Чи можна пояснити переїдання генетичною схильністю до ожиріння

Щоб відповісти на це запитання, дослідники статистично відокремили генетичні впливи, спільні з індексом маси тіла.

Результат виявився показовим.

Таким чином, більша частина виявлених генетичних асоціацій не пояснювалася генетичними чинниками, спільними з масою тіла.

За словами одного зі старших авторів дослідження, Джонатана Коулмана з Королівського коледжу Лондона, анорексія не є просто наслідком генетичної схильності до низької ваги. Так само неконтрольоване переїдання не можна пояснити лише генетичною схильністю до високої маси тіла.

Обидва стани мають складні генетичні зв'язки з психічними розладами, а також власні біологічні особливості.

Чи означає це, що переїдання закладене в генах

Ні. Дослідники наголошують, що генетична схильність не визначає поведінку людини однозначно.

Вплив кожного окремого генетичного варіанта дуже незначний. Більшість людей, які мають варіант ДНК, пов'язаний із підвищеним ризиком переїдання, ніколи не обов'язково зіткнуться з цією проблемою.

Науковці також розрахували полігенні показники ризику — узагальнені оцінки впливу великої кількості генетичних варіантів.

Проте їхня прогностична здатність поки залишається низькою.

Для неконтрольованого переїдання такі показники пояснювали лише приблизно 0,3% відмінностей у ризику між учасниками, а для анорексії — близько 2,3%.

Тому використовувати генетичний аналіз для надійного прогнозування індивідуального ризику цих розладів наразі неможливо.

Що важливо враховувати

Дослідження має кілька обмежень.

Насамперед більшість учасників були європейського походження, тому результати потребують перевірки в інших популяціях.

Крім того, приблизно 96% учасників групи переїдання та 94% групи анорексії становили жінки. Це обмежує можливість поширювати висновки на чоловіків.

Ще одна особливість полягає в тому, що в різних дослідженнях використовували неоднакові критерії переїдання. Деякі учасники повідомляли про симптоми самостійно, без підтвердженого медичного діагнозу.

Автори наголошують, що генетика розладів харчової поведінки залишається недостатньо вивченою. Проте вже отримані результати допомагають краще зрозуміти, чому проблеми з харчуванням не можна зводити виключно до сили волі чи маси тіла.