Чи допомагають фільми жахів легше переживати війну: вчені отримали несподівані результати
Любителі фільмів жахів не обов'язково краще справляються зі стресом під час реальних криз. Нове дослідження серед студентів Лівану показало, що захоплення горорами, трилерами та історіями про катастрофи не пов'язане з вищою психологічною стійкістю в…
Любителі фільмів жахів не обов'язково краще справляються зі стресом під час реальних криз. Нове дослідження серед студентів Лівану показало, що захоплення горорами, трилерами та історіями про катастрофи не пов'язане з вищою психологічною стійкістю в умовах війни й економічної нестабільності.
Результати дослідження опубліковані в науковому журналі BMC Psychology. Вони суперечать деяким попереднім висновкам, згідно з якими перегляд страшних фільмів може допомагати людям психологічно готуватися до небезпечних ситуацій. Про роботу повідомляє PsyPost.
MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental healthЧому психологи вважали фільми жахів корисними
У психології існує теорія симуляції загроз. Відповідно до неї, вигадані небезпечні ситуації можуть працювати як своєрідний тренажер для психіки.
Коли людина дивиться фільм жахів, вона переживає страх, спостерігає за поведінкою персонажів і намагається передбачити розвиток подій. Водночас глядач залишається у фізичній безпеці.
Прихильники цієї теорії припускають, що такий досвід може допомагати краще переносити невизначеність і регулювати емоції.
Підстави для цієї гіпотези справді були. Зокрема, дослідження 2020 року, проведене під час пандемії COVID-19, показало, що шанувальники фільмів жахів повідомляли про вищу психологічну стійкість. А люди, які любили історії про зомбі, вторгнення прибульців та апокаліпсис, також оцінювали свою готовність до надзвичайних ситуацій вище.
Проте більшість таких досліджень проводили в західних країнах, де кризи були відносно короткочасними. Науковці вирішили перевірити, чи працює ця закономірність там, де небезпека стала частиною повсякденного життя.
Як проводили дослідження
У дослідженні взяли участь 235 студентів університетів Лівану. Середній вік учасників становив приблизно 20 років, 66% із них були жінками.
Ліван обрали на тлі тривалих криз: економічного колапсу 2019 року, вибуху в порту Бейрута у 2020 році та ескалації воєнних дій із жовтня 2023 року.
Учасників попросили оцінити своє ставлення до десяти кіножанрів, серед яких були фільми жахів, психологічні трилери, кримінальні історії, романтичні фільми та комедії.
Окремо дослідники вимірювали психологічну стійкість, зокрема здатність зберігати оптимізм, справлятися зі складними обставинами й відчувати радість попри труднощі.
Також учасники заповнили опитувальник щодо так званої морбідної цікавості — схильності цікавитися небезпекою, насильством, смертю та іншими тривожними темами.
WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісуЯкі фільми обирають люди, що живуть в умовах війни
Найпопулярнішими серед студентів виявилися комедії та романтичні фільми. Натомість горори й історії про глобальні катастрофи отримали значно нижчі оцінки.
Попри складні обставини, загальний рівень психологічної стійкості учасників був помірним або відносно високим — у середньому 4,26 бала із 7.
Близько 51% студентів вірили, що зможуть подолати поточні труднощі. Водночас майже половина повідомляла про підвищену нервозність або тривожність.
Чи справді фільми жахів роблять психіку стійкішою
Головний результат дослідження виявився несподіваним: науковці не знайшли статистично значущого зв'язку між любов'ю до фільмів жахів і психологічною стійкістю.
Коефіцієнт кореляції становив лише 0,056 — практично нульовий зв'язок.
Подібну картину спостерігали й щодо більшості інших жанрів, пов'язаних зі страхом, небезпекою та катастрофами.
Єдиним винятком стали фільми про вторгнення прибульців. Їхня популярність мала слабкий негативний зв'язок із психологічною стійкістю: ті, кому подобався цей жанр, повідомляли про дещо нижчу здатність справлятися з труднощами.
Проте автори застерігають, що цей результат може бути випадковим, адже дослідники перевіряли одразу кілька жанрів.
Водночас морбідна цікавість справді була пов'язана з любов'ю до страшного контенту. Люди, яких більше цікавили небезпечні ситуації, злочини та психологія насильства, частіше віддавали перевагу горорам, трилерам і кримінальним історіям.
Але це захоплення не супроводжувалося переконливо вищими показниками психологічної стійкості.
Чому під час війни ефект може бути іншим
Автори припускають, що тривалий стрес змінює те, як люди реагують на вигадані загрози.
СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всерединіКоли небезпека існує лише на екрані, глядач може сприймати її як контрольований досвід. Проте в умовах війни, фінансової нестабільності та постійної невизначеності психологічних ресурсів для такого емоційного тренування може просто не вистачати.
Це пояснення поки залишається гіпотезою. Дослідники не вимірювали безпосередній вплив воєнних подій на кожного учасника, тому не можуть стверджувати, що саме тривалий стрес зумовив отримані результати.
Незалежний експерт, дослідник Урі Ліфшин, який прокоментував роботу для PsyPost, звернув увагу на ще одну обставину: страшні фільми можуть сприйматися зовсім інакше, коли людина живе в безпечному середовищі.
На його думку, для отримання психологічної користі від вигаданого страху людині спочатку може бути потрібне достатнє відчуття реальної безпеки.
Чи означає це, що під час війни краще не дивитися горори
Ні. Дослідження не доводить, що фільми жахів шкодять психічному здоров'ю або знижують психологічну стійкість.
Воно також не дає підстав стверджувати, що комедії чи романтичні фільми допомагають справлятися з війною краще. Хоча ці жанри виявилися популярнішими, їхній вплив на психологічний стан окремо не перевіряли.
Важливо враховувати й обмеження роботи. Дослідження проводили одноразово, а всі дані ґрунтувалися на самооцінках студентів. Науковці не відстежували, скільки часу учасники насправді проводили за переглядом фільмів і як змінювався їхній психологічний стан.
Крім того, близько 31% респондентів дуже не любили горори, тоді як виражену прихильність до них мали лише приблизно 12%. Це могло ускладнити виявлення можливого зв'язку.
Дослідники наголошують на необхідності подальших робіт, які враховуватимуть особистий досвід травматичних подій, тривалість перебування в небезпеці та причини, з яких люди обирають страшний контент.
Результати ліванського дослідження особливо цікаві в контексті життя під час тривалих воєн. Вони ставлять під сумнів припущення, що регулярне зіткнення з вигаданими загрозами автоматично готує людину до реальних криз. Принаймні серед опитаних студентів такого зв'язку не виявили.
