Чому при РДУГ увага вислизає: дослідники виявили два різні механізми

Мимовільне блукання думок може бути пов’язане з ознаками РДУГ одразу двома способами. Одні люди частіше відволікаються на сторонні думки в повсякденному житті, інші сильніше втрачають здатність виконувати завдання безпосередньо в момент такого відволікання.

Про це свідчить дослідження, опубліковане в Journal of Attention Disorders. Водночас його учасники не мали встановленого діагнозу РДУГ, тому результати стосуються вираженості окремих симптомів, а не клінічного розладу.

Блукання думок буває різним

Блуканням думок називають стан, коли увага відходить від поточного завдання і перемикається на внутрішні переживання, спогади або плани.

Дослідники розрізняють два його види.

Навмисне блукання думок виникає, коли людина свідомо дозволяє собі відволіктися. Наприклад, під час простої механічної роботи вона обмірковує майбутню подорож або шукає рішення іншої проблеми.

Спонтанне блукання думок відбувається без наміру. Людина намагається зосередитися, але раптом помічає, що вже певний час думає про щось зовсім інше.

Саме другий варіант частіше заважає виконувати завдання і може бути пов’язаний із неуважністю та імпульсивністю.

Як проводили дослідження

Участь у дослідженні взяли 67 студентів університету. Спочатку вони заповнили опитувальники про симптоми РДУГ, а також про схильність до навмисного й мимовільного блукання думок у повсякденному житті.

Через кілька днів учасники виконали тривале комп’ютерне завдання, створене для перевірки уваги та здатності стримувати автоматичні реакції.

На екрані з’являлися японські слова, що позначали числа, але значення слова не відповідало кількості слів. Наприклад, слово «чотири» могло бути написане двічі. Учасник мав указати саме кількість слів, ігноруючи їхнє значення.

Загалом завдання складалося з 1152 спроб. Під час нього дослідники 40 разів зупиняли учасників і запитували, на чому в цей момент була зосереджена їхня увага.

Можна було вибрати один із варіантів:

• повна концентрація;
• навмисне блукання думок;
• мимовільне блукання думок;
• інше відволікання.

Після виключення частини даних до фінального аналізу увійшли результати 59 учасників.

Мимовільні думки сильніше погіршували результат

Учасники частіше повідомляли про навмисне, ніж про спонтанне відволікання. Проте саме мимовільне блукання думок сильніше впливало на виконання завдання.

У такі моменти люди:

• частіше помилялися;
• повільніше відповідали;
• демонстрували більші коливання швидкості реакції.

Під час навмисного відволікання такого виразного падіння точності не спостерігали. Це свідчить, що не кожен відхід думок від завдання однаково шкодить концентрації.

Два способи, якими увага може давати збій

Науковці виявили два незалежні показники, пов’язані з більшою вираженістю симптомів РДУГ.

Перший — загальна схильність людини до мимовільного блукання думок у повсякденному житті. Це можна назвати тривалим або «макроскопічним» механізмом: сторонні думки регулярно втручаються у справи, заважають самоорганізації та підтриманню уваги.

Другий — зниження точності саме в момент мимовільного відволікання. Це «мікроскопічний» механізм: коли стороння думка вже виникла, людині складніше швидко повернути контроль і правильно відреагувати.

Ці два показники окремо передбачали вищі бали за шкалою симптомів РДУГ. Натомість схильність до навмисного блукання думок і якість виконання завдання під час нього не були пов’язані з результатами шкали РДУГ.

Чому це важливо

Неуважність при РДУГ часто описують як одну загальну проблему з концентрацією. Нові результати припускають, що за нею можуть стояти різні процеси.

Одна людина може надто часто втрачати нитку думки, але відносно швидко повертатися до справи. Інша відволікається рідше, проте кожен такий епізод сильніше порушує її роботу.

Якщо це підтвердять подальші дослідження, різні механізми можуть потребувати різних способів підтримки. В одному випадку важливішим буде зменшення зовнішніх і внутрішніх відволікань, в іншому — тренування швидкого повернення до завдання після втрати фокусу.

Про що дослідження не говорить

Усі учасники були студентами, і жоден із них не мав підтвердженого клінічного діагнозу РДУГ. Симптоми оцінювали за опитувальником, який не замінює повної діагностики.

Дослідження також не дає змоги встановити причинність. Мимовільне блукання думок може посилювати прояви неуважності, але можливо й навпаки: особливості уваги при РДУГ сприяють частішому відволіканню.

Тому за результатами не можна діагностувати РДУГ або робити висновки про всіх людей із цим розладом. Проте вони допомагають краще зрозуміти, чому звичайна порада «просто зосередься» часто не працює: втрата уваги може відбуватися мимоволі й мати кілька різних механізмів.