Запитай себе: як сократівський діалог допомагає переосмислити власні переконання

«Я знаю, що ти мені не повіриш, але найвища форма людської досконалості - це сумніватися в собі та інших».

Сократ.

Чи говорив так Сократ? Хтозна. На жаль, життя цього видатного філософа обірвалося трагічно ще до нашої ери, залишивши по собі ненаписані праці й дрібку якраз цього сумніву: чи правильно ми крізь тисячоліття розуміємо його ідеї?

Втім, мабуть, однією з найвизначніших спадщин, яку залишив по собі мудрець, є мистецтво розмови та запитування, що стало одним із джерел сучасного розуміння сократівського діалогу. Багато хто з нас не вважає вміння ставити запитання чимось особливим, але влучно поставлене питання собі чи співрозмовнику може допомогти переосмислити проблему, знайти шлях до вирішення труднощів і краще впоратися з внутрішньою тривогою.

Метод Сократа - це спосіб дослідження думок і переконань за допомогою послідовних запитань і подальшого осмислення відповідей. Його мета не в тому, щоб отримати готову правильну відповідь, а радше в тому, щоб уважніше розглянути власний досвід, перевірити власні припущення, помітити суперечності в думках і поглянути на ситуацію, яка хвилює, з іншого боку.

Метод Сократа часто пов’язують із когнітивно-поведінковою терапією, де сократівські питання використовується для дослідження автоматичних думок і переконань. Водночас такі техніки як інструмент рефлексії присутні й в інших психотерапевтичних підходах. Подібні способи роботи використовують також у навчанні, консультуванні та коучингу: за допомогою серії цілеспрямованих запитань ми можемо уважніше дослідити власні переконання, перевірити їхні підстави та побачити ситуацію з іншої перспективи.

Втім, сократівські питання також можна використовувати як інструмент внутрішнього діалогу із собою, якщо ви готові досліджувати те, що вас турбує, і відкриті до саморефлексії.

Для початку варто підготувати аркуш для записів або відкрити нотатник на пристрої. Звісно, вправу можна виконувати й подумки, але в такому випадку деякі важливі деталі роздумів можуть залишитися поза увагою. Далі пропоную виконати ці кроки:

1. Сформулюйте думку, яка вас турбує

Спробуйте якомога точніше записати, що саме ви зараз думаєте або у що вірите. Наприклад: “Я точно не впораюся з новою роботою.”, “Я провалю цю співбесіду”, “Я не можу виконати це завдання”.

2. Уточніть свою думку та дослідіть її основу

Для початку спробуйте якомога точніше сформулювати думку, яка вас турбує: “Що саме я маю на увазі?”, “Чи можу я пояснити детальніше, що маю на увазі?”, “Що для мене означає...?”.

Коли думка стане конкретнішою, зверніть увагу на припущення, які лежать в її основі: “Чому я так думаю?”, “Яке припущення лежить в основі моєї думки?”, “Чи обов'язково моє припущення правильне?”, “Чи є інша точка зору?”.

3. Зробіть ревізію доказів і власних міркувань

Тепер спробуйте з’ясувати наскільки ваше переконання відповідає доступним вам фактам: “Які докази підтверджують цю думку?”, “Чи можу я навести конкретний приклад?”, “Чи маю я всю необхідну інформацію?”, “Чи є підстави сумніватися в цих доказах?”.

На цьому етапі важливо відокремлювати те, що Ви знаєте напевно, від власних припущень та інтерпретацій.

4. Пошукайте альтернативні погляди

Спробуйте поглянути на ситуацію з іншої перспективи: “Чи є альтернативні пояснення?”, “Як би на це подивилася інша людина?”, “Що б вона могла відповісти і чому?”.

Це не означає, що ваша початкова думка обов’язково неправильна. Метою тут виступає перевірка на наявність інших способів розуміння ситуації.

5. Дослідіть всі можливі наслідки

Подумайте, як Ваше переконання впливає на вас і ваші рішення: “Як ця думка впливає на мої дії?”, “Що станеться, якщо я продовжу в неї вірити?”, “Які можуть бути довгострокові наслідки?”.

6. Оскаржте початкове переконання

Якщо під час роздумів ви помітили суперечності, невідповідності - не ігноруйте їх. Запитайте себе: “Чи узгоджується моє переконання з цим прикладом?”, “Чи існують ситуації, у яких воно не справджується?”, “Чи не суперечить це тому, що я вже знаю?”.

За потреби спробуйте відкинути початкове переконання або переформулювати його точніше.

Якщо виявлені суперечності суттєво змінюють Ваше розуміння ситуації, спробуйте відмовитися від початкового переконання або переформулювати його точніше. Нове формулювання може залишитися незмінним, бути уточненим або змінитися, якщо під час роздумів Ви виявили достатньо підстав для цього. Важливо, щоб воно враховувало виявлені факти, припущення, суперечності та альтернативні погляди.

7. Повторення процесу

Інколи одного циклу недостатньо, тому за необхідності Ви можете повторити процес внутрішнього діалогу, повертаючись до попередніх запитань і досліджуючи нові варіанти.

Порядок запитань не обов’язково має щоразу відбуватися саме так, як зазначено вище. Наведені кроки радше дають орієнтир для проведення внутрішнього діалогу та допомагають послідовно досліджувати власні думки й переконання. За необхідності повторюйте процес, щоб поступово заглибитися в суть проблеми та краще зрозуміти власні міркування.

Мета полягає в тому, щоб навчитися не сприймати власні початкові переконання як безумовну істину, а дозволяти собі їх досліджувати, відкриваючи нові погляди та можливі шляхи вирішення проблеми.

Головне - не бійтеся сумніватися!