Вчені виявили несподіваний зв’язок між зайвою вагою та тривалістю життя людей із деменцією

Надмірна вага в середньому віці підвищує ризик розвитку деменції. Проте після встановлення діагнозу зв’язок між масою тіла та тривалістю життя може бути зовсім іншим. Американські науковці виявили, що люди з деменцією, які мали надмірну вагу або ожиріння на момент діагностики, жили довше порівняно з пацієнтами з нормальною масою тіла.

Дослідження науковців Колумбійського та Нью-Йоркського університетів опублікували 30 вересня 2026 року в Journal of Alzheimer's Disease. Автори проаналізували дані 4523 людей, які захворіли на деменцію протягом багаторічного спостереження. Результати показали несподіваний зв’язок між індексом маси тіла та ризиком смерті.

СТАН СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всередині Читати в Telegram ›

Як зайва вага пов’язана з тривалістю життя при деменції

Науковці використали дані американського дослідження Health and Retirement Study, яке охоплювало період із 1998 до 2022 року. Учасникам на початку спостереження було щонайменше 51 рік, і жоден із них тоді не мав деменції.

Згодом у 4523 людей розвинулася деменція. Дослідники проаналізували їхню масу тіла до встановлення діагнозу, індекс маси тіла на момент його встановлення та подальшу смертність.

Порівняно з людьми з нормальною масою тіла ризик смерті був нижчим:

• На 16% — серед людей із надмірною вагою (ІМТ 25–29,9).

• На 27% — серед людей з ожирінням першого ступеня (ІМТ 30–34,9).

• На 22% — серед людей з ожирінням другого або третього ступеня (ІМТ від 35).

Ці відмінності зберігалися після статистичного врахування демографічних характеристик, куріння та супутніх хронічних захворювань. Найвиразніший зв’язок дослідники виявили серед людей з ожирінням першого ступеня.

Однак цифри означають відносне зниження ризику смерті протягом спостереження, а не збільшення тривалості життя на відповідну кількість років.

Чому люди з деменцією можуть втрачати вагу

Одне з можливих пояснень результатів пов’язане з особливостями самого захворювання. Деменція впливає на пам’ять, мислення, поведінку та здатність виконувати повсякденні дії. У міру прогресування хвороби людині може ставати складніше регулярно харчуватися.

Деякі пацієнти втрачають апетит або забувають поїсти. Іншим стає важко готувати їжу, користуватися столовими приборами чи самостійно їсти. У частини людей також змінюються енергетичні потреби організму.

Через це зниження ваги може розпочинатися задовго до встановлення діагнозу. Попередні дослідження авторів показали, що така втрата маси тіла іноді починається приблизно за десять років до діагностики деменції та прискорюється безпосередньо перед нею.

Це створює складність для науковців: людина з нормальним ІМТ на момент встановлення діагнозу могла раніше мати значно більшу вагу. Її теперішній показник може відображати втрату маси тіла, пов’язану з розвитком захворювання, а не стабільну здорову вагу.

Чи справді надмірна вага може захищати організм

Дослідники припускають, що більші енергетичні резерви можуть допомагати людям із деменцією краще переносити періоди недостатнього харчування.

Жирова тканина забезпечує організм запасом енергії, а достатня м’язова маса допомагає підтримувати фізичні функції. Коли людина починає втрачати апетит, вагу та м’язи, наявність додаткових резервів теоретично може впливати на її стійкість до виснаження.

Співавторка дослідження Вірджинія Чанг із Нью-Йоркського університету пояснила, що проблеми з харчуванням є серйозним викликом для людей із деменцією. Захворювання може змінювати мозкові механізми, пов’язані з апетитом, ініціативністю та харчовою поведінкою.

Проте автори підкреслюють: дослідження не довело, що саме жирова тканина захищає людей із деменцією від передчасної смерті. Це лише одна з можливих причин виявленого зв’язку.

Чи може результат пояснюватися похибками дослідження

Зв’язок між надмірною вагою та кращими показниками виживаності іноді називають парадоксом ожиріння. Подібні результати спостерігали й серед людей із деякими іншими хронічними захворюваннями.

Одна з головних проблем таких досліджень — статистичні спотворення. Наприклад, якщо людина втрачає вагу через хворобу, дослідники можуть помилково пов’язати її нижчий ІМТ із підвищеним ризиком смерті, хоча насправді обидва показники зумовлені тяжкістю захворювання.

Ще одне можливе пояснення — ефект виживання. Люди з ожирінням мають підвищений ризик деяких серцево-судинних та метаболічних захворювань. Ті, хто доживає до старшого віку та отримує діагноз деменції, можуть відрізнятися за станом здоров’я від інших людей із такою самою вагою.

Автори перевірили кілька можливих джерел статистичного спотворення, включно зі змінами ваги перед діагностикою та ефектом виживання. Проведений аналіз не підтвердив, що саме вони повністю пояснюють виявлений зв’язок.

Утім, спостережне дослідження не може усунути всі можливі чинники, які впливають на смертність. Тому причинно-наслідковий зв’язок між більшою масою тіла та довшим життям залишається недоведеним.

Чому ці результати не означають, що ожиріння корисне

Дослідження розглядало людей, які вже мали деменцію. Його результати не можна переносити на здорових людей або використовувати як аргумент на користь набору ваги для профілактики захворювання.

Надмірна маса тіла, особливо в середньому віці, залишається чинником ризику розвитку деменції. Вона також пов’язана з діабетом другого типу, серцево-судинними захворюваннями та іншими проблемами зі здоров’ям.

Вірджинія Чанг наголосила, що результати роботи не означають, ніби людям із деменцією потрібно навмисно набирати вагу. Дослідники не перевіряли, чи може збільшення маси тіла покращити виживаність, а лише вивчали зв’язок між вагою на момент встановлення діагнозу та подальшою смертністю.

Що відкриття означає для догляду за людьми з деменцією

Результати звертають увагу на проблему, яку легко пропустити: поступову втрату ваги та погіршення харчування в людей із когнітивними порушеннями.

Якщо людина починає худнути без очевидної причини, особливо на тлі погіршення пам’яті чи здатності виконувати побутові завдання, це потребує медичної оцінки. Причини можуть бути різними — від недостатнього харчування до інших захворювань, які супроводжуються втратою маси тіла.

Для людей із встановленою деменцією значення має регулярне оцінювання харчового статусу, змін ваги та здатності самостійно їсти. Лікарі можуть враховувати ці показники під час планування догляду та підтримки пацієнта.

Дослідження американських науковців показало, що індекс маси тіла на момент діагностики деменції може бути додатковим прогностичним показником. Однак він не визначає індивідуальну тривалість життя та не замінює комплексної оцінки здоров’я.