Чому жінок із зайвою вагою засуджують більше, ніж чоловіків: що з’ясували психологи

Жінки із зайвою вагою стикаються з критикою зовнішності, упередженнями на роботі та дискримінацією під час отримання медичної допомоги. Проте далеко не всі сприймають цей досвід як прояв суспільної нерівності. Деякі навіть вважають, що насмішки через вагу можуть мотивувати людину схуднути.

Нове дослідження американських психологів показало, наскільки по-різному жінки пояснюють негативне ставлення до власного тіла. Результати опублікували в журналі Sex Roles, про них повідомляє PsyPost.

СТАН СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всередині Читати в Telegram ›

Чому зайва вага стає причиною дискримінації

Суспільні очікування щодо жіночої зовнішності часто пов'язані з молодістю, стрункістю та відповідністю певним стандартам краси. Жінок можуть оцінювати за їхньою вагою незалежно від професійних досягнень, особистих якостей чи стану здоров'я.

У психології таке ставлення називають ваговою стигматизацією. Воно охоплює негативні стереотипи, осуд, приниження та дискримінацію людей через розмір їхнього тіла.

Авторка дослідження, професорка Університету штату Аризона Бріанна Фас, пояснює, що жінки часто стикаються з вимогою залишатися молодими, привабливими та худими. Такі очікування можуть формувати страх набрати вагу, незадоволеність власним тілом і схильність до небезпечних дієт.

Попередні дослідження, на які посилаються автори, також виявляли гендерні відмінності у ставленні до людей із великою вагою. Жінки частіше повідомляли про дискримінацію під час працевлаштування, отримання підвищення та в інших сферах життя.

Психологи вирішили з'ясувати, чи самі жінки пов'язують цей досвід із гендерною нерівністю.

Як проводили дослідження

Бріанна Фас та її колега Ерік Свонк провели глибинні інтерв'ю з 20 жінками зі США, які самі визначали себе як людей із зайвою вагою.

Учасницям було від 27 до 66 років, середній вік становив 40 років. Половина належала до расових або етнічних меншин, а 40% ідентифікували себе як бісексуальні жінки або лесбійки.

Кожне інтерв'ю тривало приблизно 90 хвилин. Дослідниця запитувала про ставлення до власного тіла, досвід взаємодії з іншими людьми та суспільні погляди.

Особливу увагу приділили двом запитанням: чи вважає жінка себе феміністкою та чи пов'язує дискримінацію через вагу з проблемами фемінізму.

Психологи свідомо не пропонували учасницям визначення фемінізму, щоб кожна могла відповідати відповідно до власних переконань.

Що жінки думають про дискримінацію через вагу

Результати показали, що навіть серед жінок зі схожим досвідом ставлення до проблеми суттєво відрізнялося.

Із 20 учасниць 13 назвали себе феміністками, три частково погодилися з таким визначенням, а чотири його відкинули.

Проте відповіді на запитання про зв'язок ваги та гендерної нерівності розділилися майже порівну.

• 8 жінок вважали дискримінацію через вагу феміністичною проблемою.

• 4 не мали однозначної позиції.

• 8 не бачили такого зв'язку.

Деякі учасниці, які називали себе феміністками, вважали вагу виключно особистим питанням. Інші, навпаки, визнавали гендерну нерівність у ставленні до людей із великими тілами, хоча не ідентифікували себе як феміністок.

Це показало, що особистий досвід дискримінації не обов'язково визначає те, як людина пояснює її причини.

Чому чоловіків і жінок із зайвою вагою сприймають по-різному

Дослідники виділили шість основних тем, які повторювалися у відповідях учасниць.

Чотири жінки звернули увагу на подвійні стандарти. На їхню думку, чоловік із великою вагою може сприйматися як веселий, харизматичний або привабливий, тоді як жінка з аналогічною статурою частіше стикається з осудом.

Ще три учасниці говорили про те, що зовнішність залишається одним із головних критеріїв оцінювання жінок. Через це вага може впливати на їхнє соціальне становище та ставлення до себе.

Чотири жінки описували безпосередній досвід дискримінації. Вони згадували упередження на роботі, у медичних закладах, навчальних установах та родинах.

Ці відповіді показують, що вагова стигматизація може виходити далеко за межі коментарів про зовнішність. Вона здатна впливати на можливості людини та якість її повсякденного життя.

Чому деякі жінки виправдовують насмішки через вагу

Інша частина учасниць не пов'язувала негативне ставлення до людей із великою вагою із суспільною нерівністю.

Три жінки вважали масу тіла насамперед питанням особистої відповідальності та способу життя. Ще дві стверджували, що дискримінація через вагу однаково стосується всіх людей незалежно від статі.

Найбільш несподіваними для дослідників стали відповіді трьох учасниць, які фактично виправдовували насмішки над людьми із зайвою вагою.

Вони розглядали глузування як природний наслідок великої ваги або спосіб спонукати людину схуднути.

Психологи припускають, що такі погляди можуть бути проявом інтерналізованої вагової стигми — ситуації, коли людина засвоює негативні суспільні стереотипи та починає застосовувати їх до себе або інших.

Наприклад, жінка може сама стикатися з приниженням через зовнішність, але вважати, що заслуговує на таке ставлення, оскільки не відповідає загальноприйнятим стандартам.

Проте дослідження не встановлювало причин формування цих переконань. Автори лише описали різні способи, якими учасниці пояснювали свій досвід.

Як суспільні стандарти впливають на ставлення до власного тіла

Одна з центральних тем дослідження — різниця між особистою відповідальністю за здоров'я та відповідальністю суспільства за дискримінацію.

Людина може прагнути змінити масу тіла з різних причин. Проте її вага не визначає, чи заслуговує вона на повагу, якісну медичну допомогу або рівні професійні можливості.

Автори дослідження звертають увагу, що деякі учасниці сприймали негативне ставлення до себе як закономірний наслідок власних рішень. Інші описували ті самі ситуації як прояв суспільних упереджень.

Ця відмінність може впливати на психологічне сприйняття дискримінації. Якщо людина вважає, що сама винна в поганому ставленні до себе, вона може рідше ставити під сумнів поведінку інших.

Дослідники припускають, що розуміння суспільних механізмів вагової стигматизації може допомагати людям менше звинувачувати себе. Однак безпосередньо психологічні наслідки такого переосмислення в цій роботі не перевіряли.

Чому результати не можна поширювати на всіх жінок

Дослідження мало якісний характер: психологи аналізували особисті історії, а не намагалися визначити поширеність певних поглядів серед населення.

У ньому взяли участь лише 20 жінок, яких набирали через оголошення на Craigslist під час пандемії COVID-19. Така вибірка не є репрезентативною для всіх жінок США.

Крім того, запитання про фемінізм ставили приблизно після години розмови про вагу та зовнішність. Це могло вплинути на відповіді учасниць.

Дослідники також не вимірювали феміністичні переконання за стандартизованими шкалами. Деякі жінки пов'язували фемінізм переважно з рухом #MeToo або його радикальними проявами, що могло вплинути на їхню самоідентифікацію.

Автори визнають, що для ширших висновків необхідні масштабніші дослідження.

Що показало дослідження

Психологи виявили, що жінки із зайвою вагою можуть зовсім по-різному пояснювати негативне ставлення до свого тіла.

Для одних це наслідок гендерних стереотипів, які висувають до жіночої зовнішності суворіші вимоги. Для інших — особисте питання, не пов'язане із суспільною нерівністю.

Частина учасниць навіть підтримувала переконання, що люди з великою вагою заслуговують на осуд. Автори розглядають це як можливий прояв засвоєних суспільних упереджень.

Дослідження показує, що досвід вагової стигматизації не завжди супроводжується усвідомленням її соціальних причин. І те, як людина пояснює ставлення до власного тіла, може бути не менш важливим для психологічного досвіду, ніж самі коментарі чи оцінки оточення.