Вчені назвали звичку, яка може подовжити життя на 15%: її практикують майже всі довгожителі
Дослідження показують, що оптимізм, міцні соціальні зв'язки та відчуття сенсу життя можуть збільшити шанси на довголіття. Як це працює?
Коли мова заходить про секрет довголіття, більшість людей одразу згадує правильне харчування або фізичну активність. Проте дедалі більше досліджень свідчать, що існує ще один чинник, який може бути не менш важливим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не гени і не спорт: вчені назвали несподіваний фактор довголіття
Науковці вважають, що оптимістичний погляд на життя здатен не лише покращувати настрій, а й збільшувати тривалість життя.
Саме цю звичку називає одним із власних секретів легендарний американський актор Дік Ван Дайк, який наприкінці 2025 року відсвяткував 100-річний ювілей.
«Я ніколи не прокидаюся в поганому настрої», — розповів актор напередодні виходу своєї книги 100 Rules for Living to 100.
Оптимізм і довголіття: що показують дослідження
За словами дослідниці здоров'я Джоланти Берк, дедалі більше наукових робіт підтверджують зв'язок між позитивним мисленням і тривалістю життя.
Одне з найвідоміших досліджень розпочалося ще у 1930-х роках за участю молодих черниць. На початку життя вони написали автобіографії, які згодом проаналізували вчені.
Через шість десятиліть з'ясувалося, що жінки, які в молодості частіше використовували позитивні емоції та оптимістичні висловлювання, жили в середньому майже на 10 років довше.
Ще одне масштабне дослідження, опубліковане у 2019 році, показало: оптимісти мали до 15% більше шансів прожити до 85 років і більше, ніж люди з песимістичним поглядом на життя.
Чому позитивне мислення впливає на здоров'я
Науковці поки не можуть назвати єдиний механізм, який пояснює цей зв'язок.
Проте існує кілька ймовірних причин.
Оптимістичні люди частіше:
- краще справляються зі стресом;
- підтримують активне соціальне життя;
- легше переживають складні події;
- більше дбають про своє здоров'я;
- рідше відмовляються від фізичної активності.
Усе це безпосередньо впливає на ризик розвитку хронічних захворювань.
Не лише оптимізм: важливі й близькі люди
Про значення соціальних зв'язків свідчить і найдовше у світі Гарвардське дослідження щастя, яке триває з 1938 року.
Його результати показали, що найкращим предиктором довгого та здорового життя є не багатство і навіть не генетика, а якість стосунків із близькими людьми.
Учасники, які в середньому віці були найбільш задоволені своїми сімейними та дружніми стосунками, у 80 років мали краще фізичне здоров'я, рідше страждали від хронічних захворювань і швидше відновлювалися після хвороб.
Дослідники пояснюють це тим, що міцні соціальні зв'язки допомагають нервовій системі легше переносити стрес і знижують рівень гормону кортизолу.
Гени — не головне
Фахівці наголошують, що спадковість має значення, однак вона далеко не все визначає.
За сучасними оцінками, приблизно 30% шансів дожити до 90 років пов'язані з генетикою, тоді як близько 70% залежать від способу життя.
До таких чинників належать фізична активність, сон, харчування, соціальні контакти та психологічний стан.
Відчуття сенсу теж має значення
Ще одна риса, яку часто знаходять у довгожителів, — наявність мети в житті.
Дослідження показують, що люди старші 50 років, які мають улюблену справу, захоплення або відчувають власну потрібність, частіше залишаються активними, мають краще когнітивне здоров'я та нижчий ризик розвитку вікових захворювань.
Саме тому багато відомих довгожителів продовжують працювати або займатися улюбленою справою навіть після 80 чи 90 років.
Чи можна навчитися оптимізму
Психологи вважають, що оптимізм — це не лише риса характеру, а й навичка, яку можна розвивати.
Допомогти можуть:
- практика вдячності;
- підтримка теплих стосунків із близькими;
- регулярна фізична активність;
- пошук сенсу в повсякденних справах;
- уважне ставлення до власного психічного здоров'я.
Хоча жодна звичка не гарантує довголіття, дедалі більше досліджень підтверджують: позитивний погляд на життя, міцні соціальні зв'язки та відчуття мети можуть бути не менш важливими для здорового старіння, ніж правильне харчування чи регулярні тренування.