Тяжкі травми в дитинстві пов’язали з вищим ризиком суїцидальної поведінки у дорослих

Люди з депресивними або тривожними розладами, які пережили тяжкі травматичні події в дитинстві, значно частіше повідомляли про суїцидальні думки та спроби самогубства в дорослому віці. При тяжкій дитячій травмі шанси мати нещодавні суїцидальні думки разом із попередньою спробою були майже у 10 разів вищими, ніж у людей без такого досвіду.

Результати дослідження опублікували в Journal of Affective Disorders, пише PsyPost.

Що досліджували

Науковці проаналізували дані 1572 дорослих віком від 18 до 65 років із Нідерландів. Усі учасники мали депресивний або тривожний розлад, а 46% — обидва розлади одночасно. Про дитячі травматичні події повідомили 55% учасників.

Дослідники враховували емоційне нехтування, емоційне та фізичне насильство, а також сексуальне насильство до 16 років.

Окремо оцінювали суїцидальні думки протягом останнього тижня та наявність спроб самогубства в минулому. Також науковці перевіряли десятки факторів, які могли пояснювати цей зв’язок: особистісні риси, самотність, соціальну підтримку, сон, спосіб життя та біологічні показники.

Чим тяжчою була травма, тим сильнішим виявився зв’язок

Кожен додатковий бал за шкалою дитячої травми був пов’язаний із 51% вищими шансами мати нещодавні суїцидальні думки без попередньої спроби.

Для поєднання суїцидальних думок із попередньою спробою зв’язок був ще сильнішим: кожен додатковий бал відповідав у 2,68 раза вищим шансам потрапити до цієї групи.

А в людей із тяжкою дитячою травмою шанси мати суїцидальні думки та попередню спробу були майже вдесятеро вищими, ніж у тих, хто не повідомляв про дитячу травму.

Безсоння та нестача підтримки можуть мати значення

Дослідники також спробували з’ясувати, через які психологічні та соціальні фактори може проявлятися цей зв’язок.

Особливо виділилися агресивність, безсоння та низька соціальна підтримка — вони були пов’язані з обома досліджуваними варіантами суїцидальності.

Для суїцидальних думок без попередньої спроби значення також мали нейротизм, нижча екстраверсія та відчуття безнадії. Для людей із попередньою спробою окрему роль відігравало слабше відчуття контролю над власним життям.

У сукупності досліджені фактори статистично пояснювали близько 66% зв’язку між дитячою травмою та суїцидальними думками без спроби і близько 39% зв’язку із суїцидальними думками та попередньою спробою.

Але травма не означає, що людина обов’язково матиме суїцидальні думки

Дослідження показує статистичний зв’язок, а не доводить, що дитяча травма безпосередньо спричиняє суїцидальні думки або спроби.

Крім того, дослідження було поперечним, частину показників оцінювали одночасно, а інформацію про дитячі травми дорослі учасники повідомляли ретроспективно. Тому встановити послідовність причин і наслідків за цими даними неможливо.

Водночас автори вважають, що результати допомагають визначити фактори, на які потенційно можна впливати під час профілактики суїцидальної поведінки. Серед них особливу увагу вони звертають на безсоння, соціальну підтримку та агресивність. Для підтвердження їхньої ролі потрібні подальші довготривалі дослідження.