Мозг, тревожное состояние и прогнозы на будущее от тарологов и астрологов

Чому до магів, тарологів та астрологів ходять як до психологів? Насправді ситуація, коли українці задля вирішення проблем йдуть до магів, астрологів чи тарологів, дещо змінюється. Наразі більшість опікується ментальним здоров’ям, обираючи психотерапію, роботу з професійним психологом тощо. Тому ми ніяк не можемо говорити про те, що звернення до таролога чи астролога сьогодні - домінуючий спосіб вирішити психологічні та життєві проблеми.

Чим допомагають астрологи, тарологи та маги

На звернення до тарологів, астрологів та магів я подивилась б ширше. Люди прагнуть розширювати своє розуміння світу, себе, інших людей. 

У такий спосіб також може реалізовуватися прагнення заглибитися в теми стосунків, характерів, історій життя. А осмислення почутого від таролога чи астролога може людині насправді давати розвиток емоційного інтелекту.

Але, звісно ж, у великому ступені походи до астролога чи таролога - це про прагнення зменшити напруження від невизначеності. І це притаманно людині.

На мій погляд, якщо людина:

• не сприймає такі прогнози від астрологів, тарологів чи магів буквально;
• не звертається за прогнозами з кожного життєвого питання, не зловживає тим, щоб перекладати власні рішення, відповідальність за своє життя на когось іншого -

це одна ситуація.

Якщо ж людина покладається на прогнози та оцінки інших людей, ким би вони не були, і зовсім не може приймати рішення самостійно - це вже інша історія.

Чому люди хочуть знати майбутнє наперед? Одна з причин цього полягає в тому, что нам з покоління в покоління передається такий меседж: підготуватися до майбутніх викликів найкраще за все можна, знаючи наперед, що саме станеться. Мовляв, тоді ми будемо до цього наче готові. Комусь з такою вірою справді легше проживати життя.

Як знання про майбутнє пов'язане з мозком

Навіть якщо людина знає об'єктивно, що настане якась подія, це зовсім не означає, що вона вже психологічно готова до цього виклику. Але частково це справді знімає напруження людини. І видатні вчені, нейробіологи, це підтверджують.

Наведу цитату з інтерв'ю видатного невролога і нейробіолога Роберта Сапольські для американського видання Salon у 2019 році: «Краще стабільний світ, який є знайомим, навіть якщо справи в ньому йдуть досить погано, ніж мати справу з усією неоднозначністю світу, що змінюється».

Цю ж саму точку зору підтверджує і нейробіолог Стенфордського університету Девід Іглмен. У своїй книзі «Інкогніто. Таємне життя мозку» він пише: «Головне завдання мозку — постійно прогнозувати, що станеться далі. Він бере інформацію з минулого досвіду і проєктує її вперед. Коли мозок стикається з абсолютною невизначеністю, він сигналізує про небезпеку, запускаючи режим паніки. Тому будь-яка теорія майбутнього, навіть помилкова, заспокоює мозок краще, ніж повна темрява невідомості».

Моє переконання: якщо людина готова до чогось по-справжньому, вона в цей момент і в цьому стані готова прийняти і невідоме. Тоді вона нормально живе, нормально спить, нормально їсть, в неї досить висока якість життя незалежно від обставин.

Не передбачати майбутнє, а готуватися до нього

В своїй роботі ми, як правило, не намагаємося прибрати з життя людини невизначеності (бо це насправді неможливо), а навчаємо людей адаптуватися до невизначеності. Це зовсім не означає, що людина не планує нічого, ніяк і ні до чого не готується. Мова йде про інше — людина здатна психологічно допустити той факт, що все може піти не за планом.

Вона може розвинути в собі опору, яку я називаю справжньою. Вона покладається на власні здібності, сили, мотивацію, які завжди поруч з нею, тобто на саму себе. Саме це працює найкраще. І це не просто слова, це статистичний факт. Більш того, успішно пройдені труднощі у ситуації невизначеності посилюють у нас стійкість та врівноваженість.

Парадоксально, але «успішно» не означає отримати позитивний результат, на який людина сподівалася. Це ближче до таких станів: пройшла, пережила, прийняла наслідки і не зламалася. Можливо, пройшла через розчарування, страхи, відчуття самотності, але пройшла і побачила, що життя, наприклад, після розлучення, після краху планів, бізнесів, після втрат — існує. Що навіть після всього цього знову може радіти життю і ще чогось досягати, щось для себе робити і бути при цьому розслабленою.

Якось одна моя подруга сказала: «Я побачила, що багато "попереджень", "побоювань" з моєї голови не збулися, а були лише просто думками. І тепер, після цього пройденого, я так сліпо не вірю у свої власні побоювання, розбираюся по ходу і не так сильно боюся цієї невизначеності».

«Розберемося по ходу» — це дуже здоровий підхід до труднощів. У цьому режимі людина не прагне уникнути труднощів завдяки «знанням», що і як буде. У цьому режимі вона покладається на свої здібності, на свої внутрішні ресурси, досвід, мотивацію, контакти — на все те, що в неї є.

І цей підхід робить із людини, яка часто відчуває тривогу, людину, яка стає готовою долати труднощі. А значить, вона не буде так сильно напружуватися через оце майбутнє, яке наврочили.

Що допомагає знизити тривожність за майбутнє

По суті, це всі методи роботи з тривогою, які дозволяють нам вийти зі станів «все пропало» в стан «зараз я в безпеці, а далі йтиму покроково».

Тоді людина розуміє, що в неї будуть труднощі (це життя), вчиться допускати цей факт, а коли наступає майбутнє, розбирається по факту. І про це є класне прислів'я «буде біда, то буде й рада». 

• Це створення дистанції з тривожними думками (не «все завершиться погано», а «я зараз хвилююся, що я не впораюся»).
• Це також аналіз попереднього досвіду проходження труднощів. Тоді людина починає більше довіряти собі й стає менш схильною до катастрофізації.
• Це вміння пережити хвилі тривоги як тимчасове суб’єктивне відчуття. 

Така робота із тривожними думками та станами дозволяють не тільки виходити з режиму «алярм», але й радіти маленьким та великим подіям життя, навіть в умовах непередбачуваності та відкритості.

Читайте також Тривожність українців зменшилася, а відчуття щастя зросло – дослідження.