Медики попередили про ризики насіння яблук: коли вони можуть зашкодити

Насіння яблук містить токсичну сполуку, яка у великих кількостях може бути шкідливою. Поодинокі зернятка зазвичай не становлять небезпеки, але надмірне вживання може викликати нудоту, запаморочення чи навіть проблеми з диханням.

Фахівці звертають увагу, що насіння яблук становить ризик задухи, особливо для маленьких дітей та людей із порушеннями ковтання. Хоча воно дрібне, насіння тверде й слизьке, що підвищує ймовірність потрапляння у дихальні шляхи. Саме тому перед вживанням яблук радять видаляти серцевину разом із насінням.

Окрема небезпека пов’язана з амігдаліном — речовиною, яка міститься у насінні яблук, а також у кісточках абрикосів, персиків чи гіркому мигдалі. Якщо проковтнути кілька цілих насінин, шкоди не буде, адже шлунок не руйнує їхню міцну оболонку. Проблема виникає тоді, коли насіння розжовують: у цьому випадку амігдалін може перетворюватися на ціанід — токсин, який діє швидко й у великих кількостях може становити загрозу для життя. Спочатку можуть з’явитися головний біль, запаморочення, тривожність або нудота, а при подальшому отруєнні — утруднене дихання, судоми чи втрата свідомості.

Жування кількох насінин також може подразнювати травну систему. Невелика кількість виділеного ціаніду та тверда волокниста структура насіння здатні спричинити дискомфорт у животі, здуття чи нудоту.

Деякі люди мають алергію саме на яблучне насіння. Реакція може бути різною — від нежитю чи висипу до набряку губ і язика, нудоти, блювання або утрудненого дихання. У рідкісних випадках можливі важкі прояви, що потребують медичної допомоги.

Отруєння ціанідами можливе лише при дуже великій кількості розжованого насіння. Токсичною може стати доза від кількох сотень насінин, залежно від маси тіла та сорту яблук. Цілі зернятка, як правило, проходять через травний тракт без розщеплення, тому основна небезпека полягає саме в подрібненні або жуванні насіння.