Дитина має уявних друзів: навіщо це мозку та чи слід хвилюватися

Близько двох третин дітей в середньому до семи років вигадують собі персонального невидимого супутника. Довгий час у суспільстві існував стереотип, ніби така поведінка свідчить про глибоку самотність, ізоляцію чи труднощі в комунікації. Проте результати досліджень вчених Університету штату Орегон спростовують цей міф: малюки з вигаданими друзями мають таку ж кількість реальних приятелів і настільки ж відкриті до взаємодії, як і їхні однолітки.

Створення фантазійного образу - це не втеча від дійсності, а показник активної роботи свідомості та бажання експериментувати зі спілкуванням.

Які навички розвиває уявна дружба

Присутність вигаданого товариша чи то балакучого невидимого предмета, казкової істоти або двійника улюбленого героя слугує для дитячого мозку полігоном для тренування складних психічних функцій.

Спостереження дослідників Університету Валенсії підтверджують, що діти віком 4-6 років із досвідом вигаданої дружби суттєво краще розуміють емоційні стани оточення. Вони раніше усвідомлюють, що в інших людей можуть бути власні, відмінні від їхніх погляди, мотиви й бажання.

За допомогою невидимого співрозмовника дитина відтворює складні життєві ситуації (наприклад, сварки за іграшки в садку чи образи), проживає емоції, вчиться встановлювати власні межі та знаходити компроміси без ризику реального покарання.

Як правило, такі діти більш уважні, мають розвинені навички сторітелінгу та меншу залежність від екранів ґаджетів. Та відрізняються більш виразним образним мисленням.

Особливе значення для дітей з аутизмом

Дослідники Лідського університету виявили, що фантазійні союзники відіграють особливу терапевтичну роль для дітей з нейровідмінностями. Хоча діти з розладами аутистичного спектра частіше віддають перевагу структурованій діяльності на кшталт малювання, майже половина з них також створює уявних друзів.

Для такої дитини невидимий партнер стає абсолютно передбачуваним і безпечним середовищем. Регулярний діалог з істотою, яка наділена власною уявною волею, допомагає поступово освоїти складні шаблони людського спілкування. Батьки зазначають, що після такого досвіду діти з аутизмом проявляють помітно більший інтерес до знайомств у реальному житті та легше розуміють наміри інших людей.

Чи зникають уявні друзі разом із дитинством

У більшості випадків уявні друзі тихо сходять зі сцени в передпідлітковому віці (близько 8–10 років), коли коло реального спілкування розширюється. Проте це явище не обмежується дитинством.

Наукові опитування засвідчують, що подібна практика зустрічається і серед дорослих:

• дорослі звертаються до ментальних образів для подолання моральних дилем, внутрішнього діалогу або пошуку мотивації;
• такий механізм допомагає подумки моделювати складні робочі переговори, промови чи стресові кар'єрні кроки.

Тож, уявний друг це універсальний адаптивний інструмент психіки, який дозволяє людині будь-якого віку краще чути себе, структурувати думки та впевненіше діяти в соціумі.

Читайте також Як мозок дітей з аутизмом сприймає емоції в мовленні: вчені виявили важливу відмінність.