Уявні друзі потрібні не лише дітям: як вони допомагають нам у дорослому віці

Уявні друзі часто асоціюються з дитинством. Дитина розмовляє з невидимим співрозмовником, вигадує для нього ім'я, характер та історію, а згодом поступово забуває про його існування. Однак дослідження психологів свідчать, що такі стосунки можуть відігравати важливу роль у розвитку емоційного інтелекту, творчості та соціальних навичок. Ба більше, уявні друзі можуть з'являтися і в дорослих людей.

Як пише BBC, вигадані співрозмовники допомагають дітям досліджувати людські стосунки, розуміти чужі почуття та відпрацьовувати складні ситуації. А в дорослому віці вони можуть ставати джерелом підтримки, мотивації та способом краще зрозуміти власні рішення.

СТАН СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всередині Читати в Telegram ›

Наскільки поширені уявні друзі серед дітей

За даними психологинь Наомі Агіар і Марджорі Тейлор, приблизно дві третини дітей до семирічного віку мали уявного друга. Це може бути вигадана людина, тварина, фантастична істота або навіть звичайний предмет, якому дитина наділяє власний характер і здатність спілкуватися.

На відміну від поширеного уявлення, наявність уявного друга не означає, що дитина самотня або має труднощі зі спілкуванням. Дослідники не виявили, що такі діти мають менше реальних друзів чи гірші соціальні стосунки.

За словами Агіар, часто діти створюють уявних персонажів просто тому, що їм подобається взаємодіяти з іншими. Коли поруч немає партнера для гри, вони вигадують його самостійно.

При цьому образи уявних друзів можуть бути дуже незвичайними. Наприклад, одна з дівчаток створила невидимого друга у вигляді пакета молока. У своїх іграх вона пояснювала йому, як це - бути людиною, а він допомагав їй уявити існування з іншої перспективи.

Такі ігри можуть бути способом дослідження світу та розвитку уяви.

Як уявні друзі пов'язані з емпатією та розумінням емоцій

Однією з найцікавіших особливостей уявної дружби психологи називають можливість створити персонажа з власними думками, бажаннями та почуттями.

Дитині доводиться уявляти, що її друг може думати інакше, мати власні вподобання, ображатися, радіти або не погоджуватися з нею. Це пов'язано з розвитком здатності розуміти внутрішній світ інших людей, яку в психології називають теорією психіки.

Марта Хіменес-Дасі з Університету Валенсії та її колеги досліджували дітей віком від чотирьох до шести років. Виявилося, що учасники, які мали уявних друзів, демонстрували кращі результати в завданнях на розуміння чужих емоцій, переконань і намірів.

Водночас дослідники наголошують, що поки неможливо однозначно встановити причинно-наслідковий зв'язок. Невідомо, чи саме уявна дружба допомагає розвивати емпатію, чи діти, які вже краще розуміють емоції інших, частіше створюють таких персонажів.

Безпечний простір для складних розмов

Уявні друзі можуть виконувати ще одну важливу функцію - допомагати дітям тренувати навички спілкування.

Професорка психології коледжу Веллслі Трейсі Глісон пояснює, що уявна дружба створює простір, у якому дитина може експериментувати з різними моделями поведінки.

Наприклад, якщо реальний однокласник постійно забирає улюблену іграшку, дитина може відтворити схожу ситуацію у грі з уявним другом. Вона може висловити невдоволення, посваритися, спробувати домовитися або встановити правила.

У такий спосіб дитина отримує можливість дослідити власні реакції та випробувати різні способи розв'язання конфліктів без реальних соціальних наслідків.

MIND MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental health Читати в Telegram ›

Це також може допомагати формувати особисті межі, розуміти власні потреби та поступово вчитися враховувати позицію іншої людини.

Уявні друзі бувають і в дітей з аутизмом

Окремий напрям досліджень стосується уявної дружби серед дітей з аутизмом.

Пейдж Девіс, доцентка кафедри психології розвитку та психопатології Лідського університету, разом із колегами досліджувала, наскільки поширені такі стосунки серед нейровідмінних дітей.

Дослідники опитали батьків 124 дітей з аутизмом. Виявилося, що 49% із них повідомили про наявність у своєї дитини уявного друга, який з'явився у віці від одного до одинадцяти років.

Батьки дітей, які мали таких персонажів, також частіше повідомляли про краще розуміння ними чужих психічних станів і більший інтерес до соціальних контактів.

На думку дослідників, взаємодія з вигаданим співрозмовником може давати можливість практикувати соціальні ситуації у передбачуваному середовищі, де дитина сама визначає перебіг подій.

Проте ці результати не означають, що створення уявного друга є способом терапії аутизму. Йдеться про спостережувані зв'язки, які потребують подальшого вивчення.

Уявні друзі можуть з'являтися навіть після 20 років

Попри те, що уявну дружбу традиційно пов'язують із раннім дитинством, дослідники дедалі більше цікавляться її проявами серед підлітків і дорослих.

Трейсі Глісон провела дослідження, яке на момент публікації матеріалу BBC ще проходило наукове рецензування. Серед 56 дорослих учасників, які повідомили про наявність уявного друга, 68% створили його до двадцятирічного віку. Водночас приблизно 30% зазначили, що їхній уявний друг з'явився вже в дорослому житті.

Ці цифри не означають, що третина всіх дорослих має уявних друзів. Дослідження охоплювало саме людей, які вже повідомили про такий досвід.

Результати свідчать, що здатність створювати уявних співрозмовників не обов'язково зникає після дитинства. Вона може зберігатися або проявлятися знову залежно від життєвих обставин і психологічних потреб людини.

Навіщо дорослим уявні співрозмовники

За словами Глісон, у дорослому віці уявна дружба може виконувати різноманітні функції. Люди створюють таких персонажів, щоб відчувати компанію, отримувати емоційну підтримку, знаходити мотивацію або обмірковувати складні питання.

Наприклад, уявний співрозмовник може допомагати подумки підготуватися до важливої розмови, відпрацювати робочу ситуацію або розглянути моральну дилему з різних боків.

WELL WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісу Читати в Telegram ›

Людина може уявити, як її співрозмовник реагуватиме на певне рішення, які аргументи наведе та які запитання поставить. Такий внутрішній діалог дає можливість подивитися на проблему з іншої перспективи.

Дослідниця також припускає, що уявні друзі можуть підтримувати особистісний розвиток. Через взаємодію з ними дорослі здатні досліджувати бажані риси характеру, майбутні ролі та можливі зміни у власному житті.

Водночас це поки дослідницькі припущення, а не доведений терапевтичний ефект. Наукових даних про уявну дружбу в дорослому віці значно менше, ніж про аналогічний досвід у дітей.

Чи пов'язані уявні друзі з творчістю

Дослідження також виявляють зв'язок між наявністю уявних друзів і деякими творчими здібностями.

Діти, які створюють вигаданих персонажів, можуть краще розповідати історії, виявляти більший інтерес до фантастичних світів і формувати яскравіші уявні образи.

Крім того, деякі дослідження пов'язують уявну дружбу з меншою сором'язливістю, кращою концентрацією уваги та меншим часом використання екранів.

Проте наявність таких зв'язків не доводить, що саме уявні друзі спричиняють ці зміни. Можливо, діти з розвиненою уявою та інтересом до творчості просто частіше вигадують собі співрозмовників.

Науковці продовжують досліджувати, як ці особливості пов'язані між собою та чи зберігаються вони в дорослому віці.

Чи варто хвилюватися, якщо дитина має уявного друга

Сама по собі наявність уявного друга не є ознакою психологічного розладу. Для багатьох дітей це природна форма гри, творчості та дослідження соціальних стосунків.

Уявний друг може залишатися частиною дитячого світу протягом кількох років, поступово змінюватися або зникати, коли дитина дорослішає.

Важливо розрізняти свідому уявну взаємодію та ситуації, коли людина сприймає вигаданого персонажа як незалежну реальну істоту й не може відрізнити його від дійсності. Якщо переживання викликають сильний страх, страждання або порушують повсякденне життя, варто звернутися до фахівця.

Загалом дослідження показують, що уявна дружба може бути значно складнішим психологічним явищем, ніж просто дитяча розвага. Вона пов'язана з тим, як людина вчиться розуміти інших, досліджує власні емоції, уявляє різні сценарії та шукає способи взаємодіяти зі світом.

І хоча багато уявних друзів залишаються в дитинстві, деякі продовжують супроводжувати людей у дорослому житті, змінюючись разом із їхніми потребами.