Чи може ШІ замінити психотерапевта: що показало нове дослідження

ШІ-чатботи вже здатні проводити базові сеанси когнітивно-поведінкової терапії та демонструвати емпатію. Однак нове дослідження показало суттєве обмеження: штучному інтелекту поки складно адаптувати терапевтичні методи до конкретної людини.

Дослідники з Орхуського університету вирішили перевірити, наскільки добре мовна модель може провести не коротку терапевтичну розмову, а повноцінний сеанс із людиною.

Попередні роботи часто оцінювали окремі відповіді чатботів — наприклад, наскільки вони емпатичні чи корисні. Проте реальна психотерапія потребує не лише правильно сформульованих реплік. Фахівець має стежити за змінами стану людини, формувати розуміння проблеми та відповідно коригувати стратегію роботи.

Нове дослідження, опубліковане в Computers in Human Behavior: Artificial Humans, показало, що ШІ вже може підтримувати базову терапевтичну взаємодію, але значно менш стабільно справляється зі спеціалізованими терапевтичними техніками.

Як проходило дослідження

У дослідженні взяли участь 65 студентів із легким або помірним психологічним дистресом. Серед проблем, із якими вони стикалися, були тривога перед презентаціями, періодичне занепокоєння та перфекціонізм.

Людей із тяжким психологічним дистресом або діагностованими психічними розладами до експерименту не залучали з міркувань безпеки.

Кожен учасник пройшов один 30-хвилинний сеанс із локально запущеним ШІ-чатботом. У середньому за цей час користувач і система обмінювалися 49 повідомленнями.

ШІ проводив сеанси КПТ

Чатбот налаштували на проведення когнітивно-поведінкової терапії — структурованого підходу, спрямованого на виявлення та зміну некорисних моделей мислення й поведінки.

Система мала проходити типові етапи терапевтичної сесії: встановлення контакту, формулювання проблеми, проведення інтервенції та завершення розмови.

За перебігом діалогу стежила додаткова модель, яка враховувала час і контекст та підказувала основному чатботу, коли переходити до наступного етапу.

Після завершення сесій підготовлені студенти магістратури оцінювали їх за Cognitive Therapy Scale — стандартизованою шкалою, яка враховує як загальні терапевтичні навички, так і володіння специфічними техніками КПТ.

Результати виявилися неоднозначними

Для достатнього рівня клінічної компетентності за використаною шкалою потрібно було набрати щонайменше 40 із 66 балів.

ШІ досяг цього показника лише у 30 із 65 проведених сесій. Його результати також суттєво відрізнялися від однієї розмови до іншої.

У середньому результати чатбота були дещо нижчими, ніж у психотерапевтів із досліджень, включених до метааналізу: скоригований результат ШІ становив 38,1 бала проти 40,3 у фахівців.

Водночас, коли науковці залишили для порівняння лише шість досліджень роботи людей із найвищою методологічною якістю, статистично значущої різниці між результатами не виявили.

У чому ШІ виявився сильним

Цікаво, що чатбот добре впорався із загальними терапевтичними навичками.

За такими показниками, як демонстрація емпатії, визнання почуттів співрозмовника та створення атмосфери співпраці, його оцінки були навіть вищими, ніж у фахівців із групи порівняння.

Але ситуація змінювалася, коли потрібно було використовувати специфічні методи КПТ. ШІ було складніше правильно визначати ключові переконання людини, підводити її до самостійних висновків та адаптувати терапевтичну стратегію до особливостей конкретного учасника.

Чому емпатичної відповіді недостатньо

Автори звертають увагу ще на одну проблему ШІ — схильність надмірно погоджуватися з користувачем і підтверджувати його думки.

У психотерапії це не завжди корисно. Робота терапевта може передбачати необхідність обережно ставити під сумнів переконання клієнта, допомагаючи йому подивитися на ситуацію інакше.

Крім того, здатність чатбота правильно використовувати терапевтичні прийоми ще не означає, що така взаємодія матиме той самий клінічний ефект, що й психотерапія з людиною.

Чи може ШІ замінити психотерапевта

Поки що результати дослідження цього не підтверджують.

Учасники мали лише легкий або помірний психологічний дистрес і проходили тільки один сеанс. Людей із діагностованими психічними розладами та тяжкими станами до дослідження не включали.

Одна 30-хвилинна розмова також не дозволяє оцінити те, що відбувається протягом повноцінної терапії: формування терапевтичних стосунків, планування роботи на кілька тижнів, аналіз домашніх завдань та адаптацію лікування з часом.

Саме тому автори застерігають від висновку, що ШІ та психотерапевти вже демонструють однакову ефективність. Порівняння з людьми було непрямим: результати чатбота зіставляли з даними попередніх досліджень, а не перевіряли ШІ та терапевтів в одному експерименті.

Подальші дослідження мають показати, як ШІ працюватиме протягом кількох сеансів, із людьми з клінічними розладами та в ситуаціях, які потребують складнішої адаптації терапії.