Чому я обрала препарати для схуднення: історія жінки, яка перестала соромитися свого рішення

Препарати групи GLP-1 за останні кілька років стали однією з найобговорюваніших тем у медицині. Для когось вони відкрили нові можливості у лікуванні ожиріння, а для когось стали приводом для критики та суперечок. Водночас за гучними дискусіями часто губляться реальні історії людей, які роками боролися не лише із зайвими кілограмами, а й із почуттям провини та сорому.

Саме такою історією поділилася сімейна терапевтка Теодора Бланчфілд у матеріалі для Verywell Mind.

Вага була не єдиною проблемою

Авторка розповідає, що в дитинстві не мала проблем із зайвою вагою. Вона займалася спортом, була активною, однак під час навчання в коледжі почала використовувати їжу як спосіб впоратися із соціальною тривожністю, стресом і самотністю.

З часом вага зростала, а разом із нею — почуття провини. Майже кожного понеділка вона обіцяла собі почати нове життя.

Зрештою їй вдалося схуднути майже на 23 кілограми. Вона змінила спосіб життя, вела блог про схуднення та навіть стала учасницею американського дослідження людей, яким вдалося тривалий час утримувати вагу.

Чому вага повернулася

Протягом кількох років результат вдавалося зберігати. Але після того, як у матері вдруге діагностували рак, а згодом почалася пандемія COVID-19, усі втрачені кілограми поступово повернулися.

Жінка звинувачувала себе у відсутності сили волі. Проте пізніше зрозуміла, що ситуація була значно складнішою.

Фахівці пояснюють, що на масу тіла можуть впливати не лише харчові звички, а й хронічний стрес, психологічні травми, депресія, деякі психіатричні препарати, гормональні зміни та інші біологічні чинники.

Чому вона довго відмовлялася від GLP-1

Коли психіатр уперше згадала про можливість лікування препаратами GLP-1, авторка не сприйняла цю ідею серйозно.

Попри те, що дедалі більше знайомих починали використовувати такі препарати, вона продовжувала відмовлятися.

Причина була не медичною.

Вона боялася осуду.

Їй здавалося, що використання препарату означає «піти легким шляхом», визнати власну слабкість або підтвердити, що самостійно вона не впоралася.

Рішення, яке змінило ставлення до себе

Згодом жінка вирішила перестати боротися із власними упередженнями та звернулася по лікування.

За її словами, препарат не зробив усе за неї. Він не замінив здорового харчування чи фізичної активності. Однак допоміг набагато легше контролювати апетит і підтримувати корисні звички.

Авторка порівнює цей ефект із правильно підібраними антидепресантами: вони не вирішують усіх проблем, але дозволяють ефективніше використовувати інші методи лікування.

Вона також зазначає, що вперше за багато років перестала постійно думати про їжу та звинувачувати себе після кожного прийому їжі.

Побічні ефекти були, але вони минули

Жінка не приховує, що на початку лікування зіткнулася з небажаними реакціями з боку травної системи.

Втім, вони виявилися тимчасовими й поступово зменшилися після адаптації організму.

За її словами, ці труднощі не переважили позитивних змін, які вона відчула.

Найважче було не лікування, а реакція інших

Спочатку авторка майже нікому не розповідала про терапію.

Про своє рішення знали лише найближчі друзі та родичі, яким вона довіряла.

Згодом вона поділилася цією інформацією навіть зі своїм психотерапевтом. Перша реакція спеціаліста засмутила її — жінці здалося, що її не зрозуміли й засудили.

Пізніше вони змогли відкрито обговорити цю ситуацію, і це стало для неї важливим досвідом.

Чому вона більше не приховує свій вибір

Сьогодні авторка відкрито говорить про використання препаратів GLP-1.

Вона пояснює це просто: не хоче, щоб інші люди порівнювали себе з історією, яка не відповідає реальності.

На її думку, схуднення далеко не завжди залежить лише від сили волі. На вагу впливають генетика, гормони, психічне здоров'я, прийом ліків, спосіб життя та багато інших чинників.

Саме тому вона закликає не засуджувати людей, які разом із лікарем обирають медикаментозне лікування ожиріння.

Водночас експерти наголошують, що препарати GLP-1 не є універсальним рішенням і підходять не всім. Їх призначають лише за медичними показаннями після оцінки стану здоров'я. Вони не замінюють збалансованого харчування, фізичної активності та роботи над способом життя, а є одним із можливих інструментів лікування.

Історія Теодори Бланчфілд ще раз нагадує: боротьба із зайвою вагою — це не лише питання дисципліни. Часто вона пов'язана зі складною взаємодією біологічних, психологічних та соціальних факторів, а рішення про лікування має ухвалюватися разом із лікарем, а не під впливом суспільних стереотипів.