Чому рукоділля працює як антистрес – психологи пояснили, а особистий досвід ще й довів

Моя мама потрапила у реанімацію — відмовили нирки. Це був один із наслідків цукрового діабету. Кожен день після відвідин мами в лікарні, коли її вже перевели у терапію, я приходила додому і сідала вишивати. Так 9 років тому почалася моя історія вишивання на одязі, яке стало своєрідним заспокійливим для психіки, що діє краще за антидепресанти. Принаймні на мене.

Як вишивка на одязі врятувала психіку

За місяць після реанімації та терапії мама оговталася. А в мене була купа речей із вишивкою, називаю це терапевтичною колекцією: пальто з собаками, ніжно-рожевий гольф увесь у велосипедах, реглан із Міккі Маусом, гольф із маками, светр із дівчинкою і хлопчиком. 

І яка ж колекція одягу без красивезної маленької чорної сукні. У моєму варіанті — з гілкою сакури, яка починається на краю сукні і піднімається до самого коміра.

Відтоді так і повелося: як тільки якийсь стрес або починаю нервувати, беру до рук голку, якусь одежину і — вишиваю.

Так поступово з’явилися нова-стара сукня з листям, сорочка з орнаментом, яскраво-сонячний реглан із героями Disney на грудях, спідниця геть уся в синіх квітах-дзвіночках та ділова чорна спідниця з веселою таксою. Коли вишивала цю смішну собаку, схожу на сосиску, ще не знала, що на початку повномасштабної війни в мене з’явиться руда мінітакса. Найкращий подарунок на день народження від друзів. Ось така пророча спідниця вийшла.

А коли восени 2022 року стало страшно через масштабні обстріли, ризики блекаутів і таки блекаути, я ще оговтувалася після смерті мами, яка не витримала війну, евакуацію з рідного міста.

У день її похорону був сильний дощ. Кажуть, коли так трапляється, то гарну людину ховають. Я була у всьому чорному. І моя чорна куртка з екошкіри в той день трішки розірвалася на рукаві. Після смерті мами я знову взялася за вишивання на одязі. Порвана на похороні куртка вимагала оновлення, а мої нерви — спокою хоча б під час вишивання. Бо плакати і вишивати одночасно складно.

Вишивати на екошкірі досить непросто. Я постійно штрикала пальці до крові. Але болю навіть не помічала. Ніби перетворилася на зомбі. Зранку прокидалася, пила каву, щось їла, не пам’ятаю що, смаку не було до всього, і сідала вишивати на куртці. Під час повітряних тривог уже не ховалася в коридор. А просто сиділа і вишивала — “4, 5, 17 хрестиків блакитного кольору”, — без звуку рахувала одними губами, сидячи зі своїм вишиванням біля вікна, поки волала сирена.

Куртку закінчила через тиждень. На рукаві ніби розквітли синьо-блакитні волошки. Але вона досі висить не одягнена жодного разу. Для мене це куртка з похорону мами.

А пізніше захотілося яскравих речей, тому з’явився жовтий теплий гольф з апельсинами.

Та яскраво-синій — із казковими квітами. До них у компанію — веселий, у кольорових слониках та ніжний светр увесь у лаванді.

Усі ці гольфи подарувала мені мама колись, коли була жива. Так, у мене дуже багато вишитих гольфів, бо з 6 років маю вітіліго — порушення пігментації шкіри, як у моделі Winnie Harlow. Але вона змогла зробити цю особливість шкіри своєю фішкою. А я навчилася приховувати (понад 30 років) гольфами з високою горловиною.

Цієї зими було багато повітряних тривог, тому з’явився ще светр із синіми квітами на правому плечі та шапка зі штучного хутра з птахом на гілці весняних “котиків”. Ніжна троянда на вовняному светрі. Колекція була б неповною без піджаків із бавовною та калиною! І, звісно, вишиванка — але не звична.

 

На жаль, терапевтична колекція одягу постійно поповнюється — стресу багато. Але зараз не так швидко — світла та часу мало. Колись я обов’язково покажу всю-всю свою колекцію вишитого одягу.

А поки скажу чесно: вишивання на одязі стало моїм справжнім порятунком від стресу, хобі, що дає психічну стійкість під час війни, моїм натхненням для подарунків друзям.

Коли сидиш і рухаєш голкою туди-сюди монотонно, не поспішаючи, це дуже заспокоює. А потім ще бачиш красивий результат праці — то взагалі настрій відразу піднімається. Хочеться продовжувати створювати зі старого одягу новий. Адже у вишивці на одязі ще й своя соціальна складова — ти даєш нове життя старим або зіпсованим речам.

Творчість як шлях до спокою

За словами експертів, рукоділля допомагає знизити тривожність і побачити результат роботи. Крок за кроком, шов за швом, рукоділля дає можливість:

• проявляти індивідуальність та робити власний вибір;
• отримувати миттєвий результат своєї роботи;
• відчути задоволення від процесу і завершеного творіння.

Ритмічні рухи рук під час вишивання або шиття знижують серцебиття, заспокоюють нервову систему та сприяють психологічній рівновазі. Навіть коротка 15–20-хвилинна перерва від щоденних справ чи роботи за комп’ютером здатна помітно покращити настрій і концентрацію.

Також рукоділля тренує мозок. Воно розвиває:

• увагу та концентрацію;
• просторове та об’ємне мислення;
• дрібну моторику та координацію рук.

Регулярне заняття підтримує когнітивні функції, тренує терпіння, послідовність та зміцнює хватку.

«Вишивання та шиття діють як медитація. Повторювані рухи рук допомагають мозку зосередитися, знизити рівень тривоги та відновити емоційну стабільність», — каже психологиня Сара Томпсон (Sarah Thompson).

Читайте також Що війна зробила з нами: колонка експертки з людського капіталу