«Батьки вирішили за мене все». Історія дівчини, яка у 22 роки зрозуміла, що живе не своє життя

Вона вступила до престижного українського університету та обрала “правильну” професію. Не конфліктувала, не бунтувала, не розчаровувала. Знайома ситуація? Цікаво, скільки людей обирало професію не за покликом душі, а тому що так хотіли батьки?

Досить часто на цьому шляху з’являється момент, коли людина розуміє: вона живе не своє життя. Так трапилось і з нашою героїнею, яка не захотіла виносити у публічність своє ім’я та прізвище, проте її історія може врятувати не одну людину. Адже це історія про сепарацію від батьків, втрату власного “я”, панічні атаки та перший дорослий вибір.

«Я не розуміла, хто я насправді»

Мені двадцять два. І ще рік тому я жила так, як від мене очікували. Господи, яка ж це класика: я навчалася на юристку, і це був вибір батьків: престижний, логічний, раціональний, “з гарантією майбутнього”. Я не заперечувала, бо здавалося, що так правильно і що так страшно помилитись із вибором.

Але поступово я почала відчувати дивну порожнечу: наче дивлюся на своє життя збоку. Наче виконую роль слухняної доньки, але не проживаю власну історію. І в якийсь момент я не могла відповісти на просте запитання: а чого я взагалі хочу?

Відповіді не було.

Панічні атаки як сигнал

Через деякий час я стала переживати панічні атаки. Спочатку це було раптове серцебиття на лекціях, потім - нестача повітря, запаморочення, страх втратити контроль. Я пройшла обстеження, перевірила серце. Лікарі сказали: фізично все в нормі.

Мені стало важко виступати перед групою, відповідати на семінарах, просто бути серед людей. З’явилася тривога, яка не мала очевидної причини, адже взагалі все було нормально. В якийсь момент я вирішила звернутися до психолога, бо мій стан почав вже лякати: я почала ловити себе на тому, що боюся вийти з дому, бо там буде навчання, якого я не хочу і панічні атаки, які можуть накрити у будь-який момент.

Під час консультації психолога я вперше почула: “Можливо, ваше тіло реагує на те, що ви живете не своє життя”.

Це звучало боляче, але досить чесно.

Коли батьки вирішують за тебе

Я виросла в родині, де рішення приймали дорослі. Так, я розумію, що це була турбота про мене та бажання, щоб я знаходилась у безпеці. Але поступово я перестала довіряти собі.

Натомість я навчилася питати: “А як правильно?” “А як краще для всіх?”. Але ніколи я навіть собі не ставила питання: “А чого хочу я?”

Саме так з’являється відчуття, що в тебе немає свого “я”,  що ти залежиш від думки інших, що живеш за чужим сценарієм, і твоє життя – не твоє.

Найстрашніша розмова

Я довго боялася сказати батькам, що хочу перевестися на іншу спеціальність. Мені здавалося, що я їх зраджу. Але одного вечора я сказала: “Я не хочу бути юристкою. Я хочу змінити напрям”.

І це був не бунт, це була спроба вперше обрати себе. Так, розмова була складною. Було багато страху: їхнього і мого, і я не значала, чи правильно я роблю, проте вперше я не відступила.

Що змінилося після того, як я почала жити своє життя?  Я не стала ідеально впевненою в собі. Я досі вчуся приймати рішення без огляду на чужу оцінку. Але панічні атаки зменшилися. З’явився інтерес до навчання. З’явилося відчуття, що я рухаюся вперед, а не просто виконую обов’язки. Так, я просто живу. А ще я поважаю себе.

Чому це важливо

Історія про те, як батьки вирішили за мене професію, - не рідкість. Багато молодих людей у 18–25 років переживають кризу ідентичності, відчуття втрати себе, страх розчарувати родину.

Сепарація від батьків - природний процес, але якщо він блокується, це може проявлятися через:

• тривожність;
• панічні атаки;
• невпевненість у собі;
• страх приймати рішення;
• відчуття “живу не своє життя”.

Важливо розуміти, що ці симптоми не про слабкість,  вони про про те, що людина довго жила без права на власний вибір.

Якщо ви впізнали себе

Запитання “Хто я?” - це не криза, це нормальний початок дорослішання. Жити своє життя не означає руйнувати стосунки з батьками. Це означає поступово формувати власну позицію, власні цінності й власний шлях.

І навіть якщо вам 19, 22 чи 30,почати можна в будь-який момент.

Читайте також, як відома українська акторка допомогла пасажирці в потязі.