Ви не ліниві, ви сова: як робота не за власним хронотипом впливає на психіку

Комусь о сьомій ранку вже хочеться говорити, планувати день і відповідати на повідомлення. А комусь у цей час хочеться тільки одного - щоб ніхто не чіпав. Натомість увечері, коли інші вже втомилися, з’являються концентрація, енергія і бажання нарешті щось робити.

Це не обов’язково питання дисципліни чи звички. Люди справді відрізняються за хронотипом - природною схильністю бути активнішими й засинати у різний час доби. І нове дослідження показує: людям із вечірнім хронотипом може бути складніше не лише прокидатися на роботу, а й відновлюватися після неї та розділяти робоче й особисте життя.

Що таке хронотип і до чого тут «сови»

Хронотип - це індивідуальна особливість добових ритмів людини. Умовно людей часто ділять на ранковий тип - «жайворонків», вечірній - «сов» і проміжний тип. Йдеться не просто про те, що хтось звик сидіти в телефоні до другої ночі. Циркадні ритми впливають на те, коли ми природно відчуваємо сонливість і бадьорість та в який час нам легше бути активними. Проблема виникає тоді, коли внутрішній годинник людини погано збігається з графіком, за яким вона мусить жити.

Для «сови» робочий день о 8-й чи 9-й ранку може означати необхідність регулярно прокидатися раніше, ніж їй комфортно фізіологічно. Але закінчення робочого дня не обов’язково означає, що організм так само рано буде готовий до сну.

Що виявили вчені

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Sleep Health, науковці проаналізували дані 2266 людей працездатного віку у Фінляндії. Учасників розподілили на ранковий, проміжний та вечірній хронотипи. Дослідників цікавив не лише сон. Вони оцінювали симптоми тривоги й депресії, відновлення після роботи, а також те, наскільки робота втручається в особисте життя.

Найпомітніші проблеми виявили серед людей із вираженим вечірнім хронотипом. «Сови» гірше відновлювалися після робочого дня, частіше мали труднощі з балансом між роботою та особистим життям і частіше повідомляли про проблеми з психічним здоров’ям. Особливо вираженим цей зв’язок був у людей із сильним вечірнім хронотипом.

Чому «совам» може бути важче

Річ не в тому, що вечірній хронотип сам по собі робить людину менш продуктивною чи прирікає її на тривогу або депресію. Одна з можливих проблем - те, як організований звичайний робочий день. Більшість робочих і навчальних графіків починаються вранці. Для людини, внутрішній годинник якої зміщений на пізніший час, це може створювати постійну невідповідність між тим, коли організм природно готовий спати й прокидатися, і тим, коли це дозволяє робота та інші обов’язки.

Такий розрив часто називають соціальним джетлагом. Людина може жити за одним графіком у робочі дні й намагатися повернутися до природнішого для себе режиму у вихідні.

Експерт зі сну Джеймі Цайтцер зі Стенфордського університету пояснює, що людям із вечірнім хронотипом часто доводиться вставати рано через роботу або сімейні обов’язки, навіть якщо їхній природний час сну зміщений пізніше. У результаті може накопичуватися нестача сну.

Робота закінчилася, а відновлення - ні

Цікавий результат нового дослідження стосується саме відновлення після роботи. Виявилося, що «совам» було складніше психологічно від'єднатися від роботи та відновитися у вільний час. А труднощі з відновленням і балансом між роботою та особистим життям частково пояснювали зв’язок між вираженим вечірнім хронотипом і тривожними розладами. Тобто питання може бути ширшим, ніж просто «я не виспався».

Якщо значну частину робочого дня людина проводить у години, коли її організм ще не перебуває на піку активності, робота може вимагати більше зусиль. А коли ввечері природна активність нарешті підвищується, цей час уже має бути відведений на відпочинок, сім’ю, побут і підготовку до наступного раннього підйому. Так виникає ситуація, коли власний ритм постійно доводиться підлаштовувати під зовнішній.

А може, справа просто у способі життя?

Дослідники перевірили й це. У людей із вечірнім хронотипом справді частіше траплялися менш сприятливі для здоров’я поведінкові фактори. Однак вони не пояснювали повністю ані труднощів із балансом між роботою та особистим життям, ані більшої поширеності проблем із психічним здоров’ям серед вечірніх типів. Водночас важливо не робити з результатів дослідження висновок, що «совам» шкідливо бути «совами». Це популяційне дослідження показує зв’язки між хронотипом, робочим життям, відновленням та психічним здоров’ям, але саме по собі не доводить, що вечірній хронотип спричиняє тривогу чи депресію. Ба більше, попередні дослідження показують, що зв’язок між часом сну, хронотипом і психічним здоров’ям складніший, ніж правило «лягай раніше - почуватимешся краще».

То «совам» треба ставати «жайворонками»?

Не обов’язково. Хронотип - не виправдання будь-якого режиму сну, але й не риса характеру, яку можна оцінювати через «лінивий» або «дисциплінований». Нове дослідження радше звертає увагу на інше: однаковий робочий графік може по-різному впливати на людей із різними циркадними ритмами.

Автори роботи вважають, що врахування хронотипу може бути корисним при організації робочого життя та заходів, спрямованих на відновлення працівників. Тож якщо о сьомій ранку ви дивитеся на колегу, яка вже пробігла п’ять кілометрів, приготувала сніданок і склала план на день, а вам потрібен час хоча б для того, щоб почати розуміти людську мову, - справа може бути не лише в силі волі.

Можливо, ваш внутрішній годинник просто показує інший час.