Вчені знайшли незвичайну ранню ознаку хвороби Паркінсона: вона пов’язана з нюхом
Вчені виявили незвичайні зміни нюху при хворобі Паркінсона. Новий тест за сприйняттям запахів і характером вдиху показав точність до 94%.
Погіршення нюху давно вважають одним із можливих ранніх проявів хвороби Паркінсона — воно може виникати за роки або навіть десятиліття до рухових симптомів. Але нове дослідження показало: значення може мати не лише наскільки добре людина відчуває запахи, а й те, як саме мозок їх сприймає та як людина вдихає різні аромати.
Науковці розробили тест, який за особливостями сприйняття запахів і вдихання зміг відрізнити людей із хворобою Паркінсона від людей з іншими причинами втрати нюху з точністю до 88–94%. Дослідження опублікували в npj Parkinson’s Disease.
Чому нюх важливий при хворобі Паркінсона
Зниження здатності розпізнавати та ідентифікувати запахи часто виникає задовго до характерних симптомів хвороби Паркінсона. Проблема в тому, що погіршення нюху саме по собі не є специфічною ознакою цієї хвороби. Воно може виникати з віком, після вірусних інфекцій, через захворювання носа та пазух та з інших причин.
Традиційний тест може показати, що людина гірше відчуває запахи, але не пояснює, чому це сталося. Саме цю проблему спробували вирішити дослідники з Інституту Вейцмана в Ізраїлі. Вони припустили, що при хворобі Паркінсона може змінюватися не просто гострота нюху, а сама обробка сенсорної інформації мозком.
Як проводили дослідження
У дослідженні взяли участь 94 людини:
- 33 — із діагностованою хворобою Паркінсона;
- 33 — здорові учасники відповідного віку та статі;
- 28 — люди зі зниженим нюхом, не пов’язаним із Паркінсоном.
Середній вік учасників різних груп становив приблизно від 58 до 66 років.
Спочатку всі пройшли стандартний клінічний тест нюху.
Він очікувано показав проблеми і в людей із Паркінсоном, і в учасників з іншими порушеннями нюху. Але відрізнити одну групу від іншої тест не зміг.
Тоді науковці пішли далі.
Люди з Паркінсоном інакше оцінювали запахи
Учасникам давали понюхати приємний лимонний запах, неприємний фекальний запах та зразок без запаху. Після цього вони оцінювали їхню інтенсивність і приємність.
І тут з’явилася цікава відмінність.
Люди з іншими причинами втрати нюху оцінювали інтенсивність приємного запаху значно нижче за здорових учасників.
А ось люди з Паркінсоном оцінювали його інтенсивність практично так само, як здорові люди.
Проте коли йшлося про те, наскільки запах приємний, їхні оцінки вже були схожими на показники людей із порушеннями нюху.
Це може свідчити, що при Паркінсоні нюх не просто стає слабшим. Може змінюватися саме сприйняття запаху мозком.
Ще одна несподівана ознака - як людина вдихає запах
Науковці також вимірювали сам процес вдихання за допомогою невеликого датчика повітряного потоку в носі. Зазвичай люди несвідомо довше й глибше вдихають приємні запахи та коротше — неприємні.
Так поводилися здорові учасники. Подібна закономірність зберігалася й у людей, які мали порушення нюху з інших причин.
А от у людей із хворобою Паркінсона реакція була іншою.
Вони практично не змінювали тривалість вдиху залежно від того, приємний запах чи неприємний. Більше того, нерідко неприємний запах вони вдихали навіть трохи довше.
Для самих дослідників цей результат виявився несподіваним.
Новий тест показав точність до 94%
Науковці об’єднали два типи інформації: суб’єктивне сприйняття запахів та фізичні характеристики вдиху. Модель змогла відрізнити людей із Паркінсоном від здорових учасників із 89% точністю. При порівнянні хвороби Паркінсона з іншими причинами втрати нюху точність становила 88%. А в меншій групі учасників, ретельно підібраних за віком та статтю, показник досяг 94%. Це особливо цікаво тому, що звичайний тест нюху не зміг надійно відрізнити людей із Паркінсоном від тих, хто втратив нюх з інших причин.
Чи можна так виявити Паркінсона до появи симптомів
Поки що — невідомо. У цьому дослідженні тестували людей, які вже мали встановлений діагноз хвороби Паркінсона. Тому робота не доводить, що новий метод здатен передбачити розвиток захворювання у здорової людини. Щоб це перевірити, потрібно спостерігати за людьми протягом багатьох років і з’ясувати, чи з’являється характерний нюховий патерн ще до рухових симптомів.
Наступним кроком дослідники планують перевірити метод серед людей із мутацією гена LRRK2, яка пов’язана з підвищеним ризиком розвитку хвороби Паркінсона. У перспективі вчені сподіваються створити простий скринінговий тест.
