Вчені дослідили вплив псилоцину на тривогу та рівень кортизолу: результати нового дослідження
Нове дослідження показало, що щоденне введення псилоцину мукату знижувало рівень кортизолу та прояви тривоги.
Щоденне введення похідної психоделічної речовини протягом чотирьох тижнів знизило рівень кортизолу та ознаки тривожної поведінки. Такий результат отримали автори нового експериментального дослідження.
Йдеться про псилоцин мукат (psilocin mucate) — стабільну сольову форму псилоцину, активного метаболіту псилоцибіну.
Але є принципове обмеження: дослідження проводили на щурах, а не на людях. Тому його результати поки не можна переносити на лікування тривожних розладів у людей.
Роботу опублікували в Journal of Psychoactive Drugs.
Що таке псилоцин мукат
Псилоцибін — психоделічна речовина, яка після потрапляння в організм перетворюється на псилоцин. Саме псилоцин значною мірою відповідає за психоактивні ефекти псилоцибіну.
Науковців цікавить потенціал таких сполук у лікуванні психічних розладів, зокрема тривоги. Водночас їхні психоделічні ефекти створюють суттєві обмеження для терапевтичного застосування.
Автори нового дослідження вирішили перевірити потенційний протитривожний ефект стабільної сольової форми псилоцину — псилоцину мукату, позначеного в роботі як L-130.
Як проводили експеримент
У дослідженні взяли участь 60 здорових щурів лінії Wistar віком 6–8 тижнів, половина з яких були самцями.
Тварин розділили на п’ять груп.
Одна була контрольною і не зазнавала експериментального впливу. Ще чотири групи піддавали серії легких непередбачуваних стресових впливів, покликаних створити модель хронічного стресу та тривогоподібної поведінки.
Протягом чотирьох тижнів тварини отримували різні схеми введення речовин: контрольну речовину щодня або раз на тиждень чи псилоцин мукат щодня або раз на тиждень.
Саме різниця між двома останніми групами виявилася особливо цікавою.
Щоденне введення дало результат, щотижневе — ні
Після завершення експерименту поведінку тварин оцінювали за допомогою кількох стандартних тестів, які використовують для вивчення тривогоподібної поведінки у гризунів.
Зокрема, дослідники аналізували, наскільки тварини уникають відкритих або піднятих просторів та як реагують на нові об’єкти.
Також у крові виміряли рівень кортизолу — гормону, пов’язаного зі стресовою реакцією.
У щурів, які отримували псилоцин мукат щодня, рівень кортизолу був значно нижчим порівняно зі стресованою контрольною групою. Вони також демонстрували кращі результати в тестах на тривогоподібну поведінку.
А от введення речовини один раз на тиждень не дало статистично значущого ефекту.
Що це може означати
Автори дійшли висновку, що щоденне введення L-130 продемонструвало анксіолітичний, тобто протитривожний, ефект у використаній моделі хронічного стресу.
Водночас вони наголошують, що потрібні масштабніші дослідження для визначення оптимальних доз і режиму введення.
І це лише один із етапів дослідження потенційної терапевтичної дії речовини.
Чому поки рано говорити про лікування тривоги
Найважливіше обмеження — експеримент проводили на щурах.
Поведінкові тести на тваринах дозволяють досліджувати біологічні механізми та потенційні ефекти нових речовин, але тривогоподібна поведінка у гризунів не є тим самим, що тривожний розлад у людини.
Так само зниження кортизолу у щурів не означає автоматично, що речовина матиме такий самий ефект, буде ефективною або безпечною для людей.
Тому результати не є підставою для самостійного використання псилоцибіну чи псилоцину при тривозі.
Як сьогодні лікують тривожні розлади
На відміну від експериментального застосування психоделічних речовин, для тривожних розладів уже існують методи з доведеною ефективністю.
До них належить психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та експозиційні методи. За показаннями лікар також може призначати медикаментозне лікування, зокрема антидепресанти групи СІЗЗС.
Психоделіки тим часом залишаються активним напрямом наукових досліджень, але результати доклінічних експериментів не варто прирівнювати до готових методів лікування.
