Чому люди почали довіряти свої проблеми штучному інтелекту

Штучний інтелект дедалі активніше входить у сферу психічного здоров’я. Все більше людей використовують AI-чатботи, щоб поговорити про тривогу, депресію, самотність або стрес.

Для когось це спосіб отримати підтримку у складний момент, для інших - альтернатива психологу або психотерапевту. Це явище вже отримало назву “self-service therapy” - терапія самообслуговування, коли люди фактично обговорюють психологічні проблеми з алгоритмом.

Однак психіатри та дослідники попереджають: використання генеративного штучного інтелекту для психологічної допомоги може мати не лише переваги, а й серйозні ризики. То ж давайте розбиратися

Чому люди звертаються до AI-чатботів для психологічної підтримки

Є кілька причин, чому AI-терапія стає популярною. По-перше, це доступність. Чатбот доступний у будь-який момент - вдень і вночі, без запису і без очікування. По-друге, відсутність страху осуду. Людям часто легше говорити про особисті переживання з алгоритмом, ніж з іншою людиною. По-третє, доступність психологічної допомоги у світі залишається обмеженою. У багатьох країнах бракує психотерапевтів, а консультації можуть бути дорогими.

У результаті для багатьох людей штучний інтелект стає першим співрозмовником, з яким вони обговорюють свій емоційний стан.

Як працює “самообслуговувальна терапія”

Генеративні AI-моделі здатні підтримувати діалог і імітувати емпатію. Вони можуть ставити запитання, узагальнювати відповіді користувача та пропонувати базові техніки саморегуляції.

Наприклад, чатбот може порадити дихальні вправи, техніки роботи з тривожними думками або способи зниження стресу. Через це у користувачів створюється відчуття, що вони розмовляють із уважним співрозмовником.

Однак важливо розуміти: генеративний AI не є психотерапевтом або лікарем.

Основні ризики AI-терапії

Експерти у сфері психіатрії виділяють кілька ризиків використання штучного інтелекту для психологічної допомоги.

Відсутність клінічної діагностики

Чатбот не може проводити клінічну оцінку психічного стану людини. Він не має доступу до медичної історії, не бачить невербальних сигналів і не може визначити ступінь тяжкості психічного розладу.

Тому людина з серйозними симптомами може отримати поради, які не відповідають її реальному стану.

Небезпечні або неточні рекомендації

AI-моделі генерують відповіді на основі текстових даних. Іноді це може призводити до неточних або спрощених рекомендацій, які не враховують індивідуальні особливості людини.

Підсилення тривожних переконань

Ще один ризик пов’язаний із тим, що мовні моделі прагнуть підтримувати діалог і бути “корисними”. Через це вони можуть погоджуватися з користувачем навіть тоді, коли його думки є ірраціональними або тривожними.

У випадку психічних розладів це може підсилювати негативні переконання.

Формування емоційної залежності

Деякі люди починають сприймати чатбота як близького співрозмовника або друга. Це може створювати емоційну прив’язаність до цифрового інструмента і поступово замінювати реальні соціальні контакти.

Для людей, які переживають самотність або депресію, такий сценарій може бути особливо небезпечним.

Чи може штучний інтелект допомагати психічному здоров’ю

Попри ризики, дослідники визнають, що AI може бути корисним у сфері психічного здоров’я, але лише як допоміжний інструмент. Наприклад, технології можуть використовуватися для:

• психоосвіти;
• відстеження настрою;
• нагадування про техніки саморегуляції;
• підтримки між сеансами психотерапії.

У цьому сенсі штучний інтелект може розширити доступ до базової психологічної допомоги.

Чому ця тема стає все актуальнішою

Штучний інтелект розвивається швидше, ніж з’являються правила його використання у медицині. Мільйони людей уже використовують чатботи для емоційної підтримки, тоді як наукові дослідження та етичні стандарти лише формуються.

Саме тому психіатри сьогодні активно обговорюють питання: де проходить межа між корисним цифровим інструментом і небезпечною імітацією терапії. Більшість експертів сходяться на одному: штучний інтелект може допомагати, але він не може замінити психотерапевта або психіатра, особливо у випадках серйозних психічних розладів.

Читайте також, психічна стійкість під час війни: як нервова система адаптується до тривалого стресу