Соціальна ізоляція може шкодити мозку навіть без відчуття самотності – дослідження

Можна не почуватися самотнім — і все одно відчувати наслідки нестачі соціальних контактів. Нове дослідження показало, що соціальна ізоляція може бути окремим фактором когнітивного зниження з віком, незалежно від суб’єктивного відчуття самотності.

Науковці проаналізували дані понад 30 тисяч людей віком від 50 до 94 років. Результати опублікували в Journal of Gerontology: Social Sciences.

Самотність та соціальна ізоляція — не одне й те саме

У повсякденному житті ці поняття часто використовують як синоніми, але науковці їх розділяють. Соціальна ізоляція — об’єктивна нестача соціальних зв’язків. Наприклад, людина живе сама, рідко бачиться з родиною та друзями, не бере участі в житті громади чи інших груп. Самотність — суб’єктивне відчуття нестачі близькості та соціального контакту. Тому людина може мати мало контактів, але не відчувати себе самотньою. І навпаки — бути оточеною людьми, але почуватися самотньою.

Дослідники вирішили з’ясувати, чи може сама соціальна ізоляція бути пов’язана зі старінням мозку, чи негативний ефект пояснюється насамперед самотністю.

Вчені проаналізували дані понад 30 тисяч людей

У дослідження включили 30 421 людину віком від 50 до 94 років із масштабного американського Health and Retirement Study.

Загалом науковці проаналізували 137 653 спостереження, зібрані в період із 2004 до 2018 року.

Когнітивні функції оцінювали за допомогою тестів на пам’ять та обробку інформації. Наприклад, учасникам потрібно було пригадувати списки слів та виконувати завдання з усним рахунком.

Рівень соціальної ізоляції визначали за кількома показниками: сімейним статусом, частотою контактів із друзями та родичами, участю в релігійних спільнотах і волонтерстві.

Менша ізоляція була пов’язана з повільнішим когнітивним зниженням

Дослідники застосували моделювання причинно-наслідкових зв’язків. Вони змоделювали сценарій, за якого люди з високим рівнем соціальної ізоляції переходили б до категорії з меншою ізольованістю. Результати показали, що зменшення соціальної ізоляції було пов’язане з повільнішим віковим зниженням когнітивних функцій.

Абсолютна різниця в результатах когнітивних тестів була невеликою, проте закономірність зберігалася протягом старіння. Подібний ефект спостерігався серед чоловіків і жінок та людей із різним рівнем освіти й різним етнічним походженням.

І справа майже не в самотності

Це один із найцікавіших результатів роботи. Науковці окремо змоделювали ситуацію, коли рівень соціальної ізоляції зменшується, але суб’єктивне відчуття самотності залишається незмінним.

Виявилося, що лише близько 6% потенційного захисного ефекту зменшення ізоляції можна було пояснити зниженням самотності. Тобто більша частина зв’язку із когнітивним здоров’ям існувала незалежно від того, чи почувалася людина самотньою. Іншими словами, для мозку може мати значення сам факт соціальної включеності, а не лише наше емоційне сприйняття своїх стосунків.

Особливо важливим може бути життя наодинці

Дослідники також окремо проаналізували людей, які жили самі. Вони становили приблизно 20% усіх спостережень. Проте змодельоване зменшення соціальної ізоляції лише серед цієї групи забезпечило половину загального когнітивного ефекту, який отримували при втручанні для всієї вибірки.

Це робить людей, які живуть наодинці, потенційно важливою групою для програм підтримки здорового старіння.

Втім, саме життя наодинці не означає автоматично соціальну ізоляцію: людина може жити сама й водночас мати активне соціальне життя.

Чому спілкування може бути важливим для мозку

Дослідження не встановлювало конкретний біологічний механізм. Автори припускають, що значення можуть мати пов’язані із соціальним життям фактори. Люди з більшою соціальною ізоляцією можуть, наприклад, менше рухатися або мати гірший сон.

Крім того, регулярне спілкування саме по собі створює для мозку складне когнітивне навантаження: потрібно слухати, говорити, запам’ятовувати інформацію, розпізнавати емоції та реагувати на інших людей. Але які саме механізми пояснюють виявлений зв’язок, ще потрібно досліджувати.

Що важливо врахувати

Автори зазначають кілька обмежень. Частина даних ґрунтувалася на самооцінках. Крім того, люди з найвищим рівнем соціальної ізоляції можуть рідше брати участь у великих дослідженнях, тому ця група могла бути представлена недостатньо. Науковці також не могли точно визначити, як довго людина була соціально ізольованою до початку спостережень. Самотність оцінювали досить просто — учасників запитували, чи почувалися вони самотніми протягом останнього тижня. Більш детальна шкала могла б показати складнішу картину.