Що відбувається з мозком, коли ми виконуємо кілька завдань одночасно

Довгий час вважалося, що справжнього мультитаскінгу не існує. Науковці пояснювали, що мозок не виконує кілька завдань одночасно, а лише дуже швидко перемикається між ними. Однак нове дослідження американських нейробіологів свідчить: за певних умов мозок справді може навчитися паралельно виконувати окремі дії.

Долучайтеся до анонімного опитування «Зеленої газети» про фізичне та ментальне здоров’я. Воно займає близько 7 хвилин, а його результати допоможуть нам створювати ще корисніші матеріали. Серед усіх учасників розіграємо 100 масок для сну. 👉 Пройти опитування

Дослідники з Джорджтаунського університету вивчали, як змінюється робота мозку під час тривалого навчання. Учасники протягом 5–10 тижнів виконували понад 30 тисяч повторень одного й того самого завдання — сортували зображення автомобілів за малопомітними візуальними ознаками. До і після тренування активність їхнього мозку оцінювали за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії та електроенцефалографії.

На початку навчання виконання завдання активно залучало префронтальну кору — ділянку мозку, яка відповідає за свідоме мислення, увагу та прийняття рішень. Саме її вважають своєрідним «вузьким місцем», оскільки вона не може ефективно обробляти багато складних процесів одночасно.

Після кількох тижнів інтенсивної практики ситуація змінилася. Обробка вже добре знайомого завдання перемістилася до скроневої кори — ділянки, що бере участь у розпізнаванні складних об'єктів і роботі пам'яті. Завдяки цьому префронтальна кора звільнялася для інших завдань.

Саме це, на думку авторів, пояснює, чому досвідчені водії можуть одночасно стежити за дорогою, підтримувати розмову чи слухати навігатор. Це не означає, що вони роблять усе без ризику, але частина дій уже не потребує такого самого рівня свідомого контролю, як на початку навчання.

Водночас дослідники наголошують, що результати не варто тлумачити як дозвіл виконувати будь-які справи одночасно. Наприклад, листування телефоном під час керування автомобілем усе одно залишається небезпечним, оскільки потребує використання тих самих сенсорних ресурсів і відволікає увагу від дороги.

Автори також вважають, що відкриття допомагає краще зрозуміти, чому деякі звички так важко змінити. Якщо добре засвоєна поведінка переходить до інших нейронних мереж і виконується майже автоматично, свідомого бажання «перестати так робити» може бути недостатньо. Саме тому для зміни звичок часто потрібні тривалі тренування та багаторазове повторення нових моделей поведінки.

На думку дослідників, результати не лише допомагають краще зрозуміти роботу людського мозку, а й можуть стати основою для створення систем штучного інтелекту, які навчатимуться більш схоже на людей — поступово автоматизуючи вже освоєні навички та звільняючи ресурси для опанування нових.