Що відбувається з мозком, коли ми гладимо кішку

Кішка вкладається поруч, починає муркотіти, ви кілька хвилин гладите її — і напружений день наче трохи відступає. Для власників котів це знайоме відчуття. Але чи справді спілкування з кішкою здатне впливати на наш рівень стресу, чи це лише приємна суб’єктивна реакція?

На честь Міжнародного дня котів, який щороку відзначають у серпні серпня, розбираємося, що про це говорять дослідження.

І наука тут дає цікаву, хоча й не зовсім однозначну відповідь: взаємодія з домашніми тваринами справді пов'язана зі змінами емоційного та фізіологічного стану людини. Проте у випадку саме кішок механізм може бути складнішим, ніж популярне пояснення «погладив кота — кортизол упав».

Навіть коротке спілкування з твариною може впливати на наш стан

Зв'язок між людьми й домашніми тваринами дослідники вивчають уже десятиліттями. Один із великих наукових оглядів, що охопив 69 досліджень взаємодії людей і тварин, виявив потенційні позитивні ефекти для настрою, соціальної взаємодії, відчуття страху й тривоги, а також показників, пов'язаних зі стресом, зокрема рівня кортизолу, частоти серцевих скорочень та артеріального тиску.

Один із можливих механізмів такого ефекту пов'язують із дотиком. Приємна тактильна стимуляція — наприклад, повільне погладжування — активує сенсорні нервові шляхи, пов'язані з регуляцією емоцій та фізіологічних реакцій. Сучасні дослідження також розглядають у цьому процесі роль окситоцину — гормону й нейропептиду, який бере участь у формуванні соціальної прив'язаності та реакціях організму на близькість і дотик.

Саме тому кілька хвилин із твариною можуть бути не просто приємною паузою посеред важкого дня.

А що відбувається, коли ми гладимо саме кішку

Котів у цьому контексті досліджували набагато менше, ніж собак. Але є кілька цікавих робіт.

У дослідженні японських науковців 32 власників котів попросили протягом 10 хвилин спілкуватися зі своїми тваринами вдома так, як вони роблять це зазвичай. Дослідники оцінювали емоційний стан людей, рівні кортизолу й окситоцину в слині, частоту серцевих скорочень та активність автономної нервової системи.

Після спілкування з котами в учасників зменшувалося емоційне збудження. Проте фізіологічна картина виявилася несподіваною: частота серцевих скорочень зростала, а показники не відповідали простій моделі «кішка миттєво переводить організм у режим розслаблення».

Тобто суб'єктивно люди могли ставати спокійнішими, але організм реагував на контакт із твариною активніше, ніж можна було очікувати.

Автори наголошують, що дослідження було невеликим, тому робити з нього остаточні висновки не можна. Але воно показує важливу річ: вплив кішок на людину не зводиться до простого зниження кортизолу.

Кішка може допомагати саме через емоції

Ще цікавіші дані з'явилися у 2026 році. Дослідники спостерігали за 188 власниками собак і котів у звичайному житті. Протягом п'яти днів учасники до десяти разів на день повідомляли про свій рівень стресу, емоції та те, чи взаємодіяли вони в цей момент зі своїм домашнім улюбленцем.

Спілкування і з собаками, і з котами було пов'язане з більшою кількістю позитивних і меншою кількістю негативних емоцій.

Це важливе уточнення. Науковці не отримали переконливих доказів того, що домашні тварини буквально блокують фізіологічну реакцію на стрес. Натомість вони побачили інший ефект: у моменти взаємодії зі своїми тваринами люди загалом почувалися краще.

І в повсякденному житті це може мати не менше значення.

Дотик, близькість і відчуття безпеки

Є ще одна причина, через яку кішка може допомагати після складного дня. Контакт із домашньою твариною — це передбачувана соціальна взаємодія, яка часто не вимагає від людини складної комунікації.

Не потрібно підтримувати розмову, пояснювати свій настрій чи відповідати на запитання. Можна просто сісти поруч і погладити тварину.

Тактильний контакт сам по собі пов'язаний із системами мозку, що беруть участь у регуляції стресу, прив'язаності та відчуття безпеки. Саме тому дослідники взаємодії людей і тварин давно розглядають окситоцинову систему як один із можливих механізмів такого ефекту. Водночас сучасні метааналізи показують, що зв'язок між соціальною взаємодією, окситоцином і кортизолом складний і результати різних досліджень не завжди збігаються.

Тож популярне пояснення «погладжування кота підвищує окситоцин і знижує кортизол» звучить привабливо, але наука поки не дозволяє вважати його універсальним правилом.

До речі, користь може бути взаємною

Цікаво, що спілкування впливає не лише на людину.

В іншому японському дослідженні науковці аналізували рівні кортизолу та окситоцину у 49 домашніх котів. Частіша тактильна й голосова взаємодія власників із тваринами була пов'язана з вищою середньою концентрацією окситоцину в котів. Водночас зв'язку з рівнем кортизолу дослідники не виявили.

Це ще один аргумент на користь того, що стосунки між людиною і домашньою твариною — двосторонній процес.

Звичайно, за однієї важливої умови: контакт має бути комфортним і для самої кішки. Якщо вона відвертається, притискає вуха, смикає хвостом, намагається відійти чи сховатися, краще залишити її у спокої.

Чи можна назвати кішку «антистресом»

У побутовому сенсі — цілком. У науковому варто бути точнішими.

Сучасні дослідження досить переконливо показують, що позитивна взаємодія з домашніми тваринами може бути пов'язана з кращим емоційним станом людини. Є також дані про вплив контакту з тваринами на фізіологічні системи, пов'язані зі стресом. Однак значна частина таких досліджень проводилася із собаками, а результати робіт саме про котів поки не дають підстав стверджувати, що погладжування кішки гарантовано знижує кортизол або запускає універсальну «антистресову» реакцію.

Зате є дещо простіше й добре знайоме багатьом власникам котів: кілька хвилин поруч із твариною можуть переключити увагу, дати приємний тактильний контакт і створити маленьку паузу посеред напруженого дня.