Как пережить смерть родителей и почему с братьями и сёстрами психологически легче справиться с этим — исследование

Нове дослідження, яке опублікували в статті Journal of Epidemiology and Community Health, показало: ті, хто має братів і сестер, психологічно легше переживають втрату батьків, ніж єдині діти в родині. Йдеться не лише про емоції — різницю зафіксували навіть у частоті використання ліків від депресії та тривоги.

Як досліджували 

Вчені проаналізували дані населення Фінляндії віком 35–55 років за десятирічний період. Вони порівнювали, як змінюється потреба у психотропних препаратах за рік до смерті батьків та протягом року після втрати.

Індикаторами психоемоційного стану стали:

1. антидепресанти,
2. протитривожні препарати,
3. снодійні.

Виявилося, що психологічне навантаження починає зростати ще до смерті батьків, особливо якщо йдеться про тривалу хворобу, як-от рак чи деменція.

Але найбільший удар припадає на перший рік після втрати — саме тоді різко збільшується потреба в медикаментозній підтримці.

Чому єдині діти переживають втрату важче

Результати показали чітку тенденцію:

• єдині діти частіше потребували медикаментів після смерті когось із батьків;
• у людей із братами і сестрами цей показник був нижчим.

Ймовірні причини:

1. Емоційна підтримка. Рідні можуть розділити біль і допомогти прожити горе.
2. Спільна відповідальність. Догляд за хворими батьками та організаційні питання не лягають на одну людину.
3. Менша емоційна концентрація. У єдиної дитини зв’язок із батьками часто більш інтенсивний, що робить втрату глибшою.

Чому смерть матері впливає сильніше

Дослідження показало, що смерть матері має більш відчутний вплив на психічний стан, ніж смерть батька. Науковці пояснюють це тим, що:

• емоційний зв’язок із матір’ю зазвичай глибший;
• саме вона часто є ключовою фігурою, що підтримує

Водночас кількість братів і сестер майже не впливала на переживання втрати батька.

Психолог Вільям Ворден (William Worden) наголошує: горювання — це процес, який потребує часу і внутрішньої роботи, а не «пережити й забути».

Він пропонує підхід із чотирьох ключових завдань:

1. Визнати реальність втрати. Не уникати думок про смерть, а поступово приймати факт, що людини більше немає.
2. Дозволити собі прожити біль. Не пригнічувати емоції — сум, злість, провину. Вони є нормальною частиною процесу.
3. Навчитися жити без батьків. Це включає як побутові зміни, так і емоційне переосмислення своєї ролі в житті.
4. Зберегти зв’язок, але рухатися далі. Йдеться не про «забути», а про новий формат пам’яті — без постійного болю.

Психолог також підкреслює: підтримка від родини, друзів значно полегшує цей процес проживання втрати.

Читайте також Коли сльози не приносять полегшення: дослідження.