Как не сойти с ума от беспокойства за близких, находящихся в опасных местах, — объясняет психолог

Що робити, якщо рідні люди знаходяться у небезпечному місці? Як не зійти з розуму та подолати тривожність? По суті, розбираємо стан багатьох українців, які живуть у хронічному стресі, суцільній тривозі та не відчувають себе у безпеці в принципі.

Як психіка сприймає небезпеку

Кожному з нас сьогодні не потрібно напружувати фантазію, щоб уявити: близька людина їде або вже перебуває там, де ніколи не була, де небезпечно, страшно, важко.

MIND MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental health Читать в Telegram ›

У першу чергу треба чітко розуміти: якщо близькі люди збираються туди, де ні вони, ні ви ніколи не були, але чули про небезпеки того місця, може стати моторошно. І це природна реакція нашої психіки.

Тут цікавий момент — ті виклики та труднощі, в яких ми звикли жити, ми починаємо сприймати як щось буденне. Адже наша психіка до них уже адаптована. А ось коли близька людина перебуває там, де ніхто з вас не був, наше відчуття тривожності може сильно загострюватися. Ми починаємо сприймати ту, “нову” небезпеку з перебільшенням у порівнянні з тими “дрібницями”, до яких звикли.

Так влаштована наша психіка — ми можемо нівелювати небезпеки, до яких звикли, і перебільшувати ті небезпеки, яких ніколи не відчували.

Тоді думки, що наші близькі люди зараз перебувають у надскладних небезпечних місцях, а ми нічим не можемо зарадити, зводять нас з розуму. Але зарадити насправді можемо, принаймні ми точно можемо знизити рівень тривожності.

Повернутися в реальні обставини

Якщо вже людина обрала (або змушена через обставини) бути в тому небезпечному місті, то наші думки можуть бути в двох точках на лінії часу. Варіант перший (найбільш поширений) - у майбутньому.

Кожна людина може згадати такі моменти, коли вона - через невизначеність та тривогу - науявляла величезну кількість негативних варіантів розвитку подій, і вже жила там усіма своїми почуттями. Вся система, всі гормони вже відповідали на ту реальність, яку намалювала наша уява. В голові прокручувалися сто варіантів розвитку подій, один гірше за інший.  А стався сто перший варіант.

У випадках, коли ми переміщуємося думками та уявою у майбутнє, ми отримуємо змордовану нервову систему. І тоді, як сказала моя знайома - “Всім оточуючим краще зі мною навіть не розмовляти”.

Варіант другий - у точці фактичній. От сьогодні таке-то травня, стільки-то часу. 

Я думками та відчуттями тут. Я вирішую поточні задачі. Можу навіть періодично планувати якісь варіанти розвитку подій, але не живу в уявних картинках апокаліпсису. Це зовсім інший підхід. Він береже наш ресурс для справжнього майбутнього, яке настане. До тих викликів, які будуть. Він береже нашу психіку і психіку всіх наших рідних від виснаження. Він незвичний для нас, але зараз люди активно цьому навчаються. 

WELL WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісу Читать в Telegram ›

Чому? Тому що це не просто дієвий інструмент для зменшення тривоги. Це єдиний шанс залишитися притомним в умовах надскладних обставин.

Як це зробити:

• дати собі чітку відповідь: ви переживаєте реальні події чи намалювали картинки ймовірних ситуацій, які можуть статися з близькою людиною десь в іншому місті?
• ви відповідаєте на поточний момент чи ви вже подумки побігли в нереальний світ проблем і ймовірних загрозливих ситуацій, намалювали варіанти того, що не сталося.

Якщо ви помітили, що вже перебуваєте в “кінотеатрі” уявних подій, повертайтесь назад. Відчуйте тіло. Доторкніться до предметів. Теплих, холодних. Подихайте. І повертайтесь, повертайтесь до реального моменту.

Якщо будете намагатися вирішити проблеми, які самі ж собі намалювали, — то все, ви потрапили в пастку. Рівень тривожності тоді може просто звести з розуму.

Розмови замість лякаючого контенту

Друга не менш важлива за повернення у реальність дія — свідомо ставитися до споживання того контенту, який отримуєте з того регіону, де зараз перебувають близькі.

Тому що чим більше буде лякаючого контенту, тим більше будете відчувати цю небезпеку.

Зараз я дуже часто стикаюся з тим, що на відстані люди сприймають місто та події у ньому більш небезпечними, ніж коли самі перебувають у цьому місті.

Одна з причин цього - це вибірковість інформації, яка потрапляє до нас. В новинах пишуть про тих людей, яким зле, про тих, які постраждали. В новинах не пишуть про тисячі людей, які можуть бути цілком в порядку, і тому логічно, що в нашій уяві - апокаліпсис кожну секунду. А це, як правило, не так.

Звичайно, це не означає, що небезпеки немає. Просто на відстані та у вирі подій ситуація може сприйматися по-різному. Надивившись фото та відео, можете почати панікувати і ніяк не підтримаєте близьких, а тільки заряджатимете всіх цією панікою.

Тож якщо відчуваєте, що просто помираєте від страху і тривоги за своїх близьких, важливо отримувати отримувати інформацію від людей, які здатні комунікувати нейтрально. От є такі люди, морально тверезі у будь-якій ситуації. Воно пережили багато, їх ще спробуй “захопи” якимись імпульсами. Це найкращі співрозмовники в таких випадках. 

СТАН СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всередині Читать в Telegram ›

Підводячи підсумок до цього пункту - не “переїдати” негативної інформації. Не “передивлятися” фото, відео в такі періоди. Шукати інформацію нейтральну. Шукати співрозмовників, які не охоплені панікою і не зацікавлені її сіяти. 

І третій цікавий аспект питання страху за близьких - це тренування своєї стійкості заздалегідь. Такий стратегічний підхід.

Від тривоги за близьких найбільше страждають люди, які звикли бути поруч - фізично або хоча б на телефоні, які звикли бути весь час на зв'язку, які дуже прив'язані до близьких. 

На жаль, це призводить до посилення залежності наших близьких від нас, а чи це добре для них?

Тому практика “відпускання” в таких випадках, хоч і видається нашій контролюючій частині неправильною, насправді є надзвичайно корисною.

Якщо ми по факту більше не можемо зараз зробити нічого корисного, або можемо, але наші рідні цього не хочуть, то тренуватися відпускати гіперконтроль і займатися своїм життям в цей період - дуже класна штука. 

Підсумовуючи, три пункти з практики, які найкраще допомагають пережити тривогу за близьких - це:

• відпускати ситуацію, яку ми не контролюємо, 
• повертати себе у реальність, 
• “фільтрувати” інформацію.

Це не знизить страхи до нуля, але снизить рівень тривожності. І тоді ми по-справжньому станемо опорою та підтримкою для близьких.

Читайте також 5 неочевидних причин, чому зникає концентрація та як її повернути — пояснює психологиня.