Понад половина дорослих із РДУГ мають ще одну психологічну проблему – дослідження

Більше половини дорослих із розладом дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ), які звертаються по спеціалізовану допомогу, можуть мати ще один супутній психічний розлад. Такого висновку дійшли автори нового метааналізу, опублікованого в журналі Psychiatry Research.

Дослідники проаналізували дані 11 наукових робіт за участю понад 2 тисяч дорослих людей із РДУГ. Вони хотіли з'ясувати, наскільки часто цей діагноз поєднується з розладами особистості — стійкими особливостями мислення, емоційних реакцій та поведінки, які можуть впливати на повсякденне життя та стосунки з іншими людьми.

Результати показали, що приблизно 57% дорослих пацієнтів із РДУГ відповідали критеріям щонайменше одного розладу особистості. Найчастіше йшлося про уникальну поведінку, труднощі у стосунках, підвищену чутливість до критики, емоційну нестабільність або пасивно-агресивні реакції.

За словами авторів дослідження, це не означає, що РДУГ автоматично призводить до розвитку інших психічних розладів. Водночас багаторічні труднощі з концентрацією уваги, імпульсивністю, саморегуляцією та переживанням відторгнення можуть впливати на формування звичних моделей поведінки та взаємодії з людьми.

Дослідники також звертають увагу, що показники суттєво відрізнялися залежно від способу діагностики та місця проведення досліджень. Найвищі цифри спостерігалися серед пацієнтів спеціалізованих психіатричних клінік, які зазвичай звертаються по допомогу через складніші випадки.

На думку авторів роботи, результати підкреслюють важливість комплексного підходу до діагностики РДУГ у дорослих. Люди можуть потребувати підтримки не лише через труднощі з увагою та організацією, а й через емоційні проблеми, труднощі у стосунках або низьку самооцінку.

Вчені наголошують, що наявність супутніх психологічних труднощів не означає, що вони є незмінними. Частина таких особливостей може бути пов'язана з життєвим досвідом людини та багаторічною адаптацією до симптомів РДУГ. Саме тому сучасні фахівці дедалі частіше говорять про необхідність цілісного підходу до психічного здоров'я, а не фокусування лише на одному діагнозі.