Новий вид психозу: люди божеволіють після постійних розмов із ШІ
Медики фіксують зростання випадків психічних розладів серед людей, які надто часто спілкуються зі штучним інтелектом.
Користувачі штучного інтелекту, які скаржаться на психологічний стрес, породили неофіційний термін — «ШІ-психоз».
Як повідомляють медіа, у психіатричних лікарнях дедалі частіше фіксують нову тенденцію: люди в кризових станах приходять із мареннями, параноїдальними думками та хибними переконаннями. Спільне для більшості випадків — багатогодинне спілкування з чатботами на основі ШІ.
За словами психіатра Кіта Сакати з UCSF, лише цього року він зафіксував близько десятка серйозних випадків, коли пацієнтів доводилося шпиталізувати, і де штучний інтелект відігравав ключову роль у психотичних епізодах. Саме це явище й призвело до появи популярної назви «ШІ-психоз».
Деякі пацієнти були переконані, що чатботи мають свідомість, інші приносили до лікарень тисячі сторінок транскриптів, де ШІ нібито підтримував їхні хибні ідеї.
Попри те що «ШІ-психоз» не є офіційним діагнозом, термін активно поширюється в медіа й соцмережах. Ним користуються й деякі лідери індустрії: наприклад, глава ШІ-підрозділу Microsoft Мустфа Сулейман попереджав про «ризик психозу». Водночас фахівці застерігають: таке визначення може вводити в оману й надмірно спрощувати складні симптоми.
Професор Джеймс МакКейб пояснює: психоз — це не окрема хвороба, а комплекс симптомів, серед яких галюцинації, порушення мислення й когнітивні труднощі. У випадку так званого «ШІ-психозу» зазвичай йдеться лише про марення — стійкі хибні переконання, що не зникають навіть перед очевидними доказами. Тож точніше говорити про «маревний розлад, пов’язаний із ШІ».
Експерти наголошують, що чатботи створені так, щоб викликати довіру, емоційне залучення й підтримувати думки користувача, навіть проблемні. Для більшості це не несе небезпеки, але може бути ризикованим для людей із психічними розладами чи уразливістю.
Фахівці радять інтегрувати явище у вже відомі діагностичні категорії — як фактор ризику чи підсилювач, а не окрему хворобу. Лікування у таких випадках не відрізняється від роботи з іншими психотичними станами, але лікарям варто додатково зважати на використання пацієнтами технологій.
