Не офіс і не дистанційка: що насправді впливає на рішення звільнитися

Працівники на дистанційному форматі повідомляли про вищий рівень добробуту, ніж їхні колеги в офісі. Водночас вони не почувалися менш пов’язаними з командою і дещо рідше залишали організацію протягом наступного року.

Однак дослідження не доводить, що саме робота з дому спричинила ці відмінності. Дистанційні, гібридні й офісні працівники могли відрізнятися за посадою, умовами роботи та рівнем навантаження.

Результати опублікували у Frontiers in Psychology.

Кого досліджували

Науковці проаналізували дані 7704 працівників великої медичної організації на південному заході США.

За форматом роботи їх розподілили на три групи:

• 1869 людей працювали повністю дистанційно;
• 2099 мали гібридний графік;
• 3736 працювали лише на території організації.

Учасники заповнили опитувальник про своє самопочуття, рівень енергії та баланс між роботою й особистим життям.

Щоб оцінити зв’язок із колективом, дослідники попросили людей написати від трьох до п’яти слів, які описують культуру організації. Потім програма аналізувала, як часто у відповідях з’являлися слова, пов’язані з підтримкою, згуртованістю та залученістю.

Через рік науковці перевірили, хто з працівників залишив організацію.

Дистанційні працівники повідомляли про кращий добробут

Найвищий середній показник добробуту мали люди, які працювали повністю дистанційно:

• дистанційний формат — 4,22 бала;
• гібридний — 4,12 бала;
• робота в офісі — 3,89 бала.

Відмінності між групами були статистично значущими. На думку авторів, одну з можливих переваг дистанційної роботи створює автономія: людина отримує більше контролю над місцем, графіком і способом виконання завдань.

Робота з дому також може зменшувати навантаження, пов’язане з дорогою, і полегшувати поєднання професійних та особистих обов’язків.

Віддалена робота не зруйнувала зв’язок із командою

Дистанційні працівники не описували організаційну культуру менш позитивно, ніж офісні. Навпаки, слова, пов’язані з підтримкою та згуртованістю, трохи частіше з’являлися саме у відповідях людей, які працювали з дому.

Проте відмінності між трьома форматами були невеликими й не досягли статистичної значущості. Тому говорити, що дистанційна робота покращує стосунки з колегами, не можна.

Результат свідчить лише про те, що фізична відстань не обов’язково руйнує відчуття зв’язку з командою. Велике значення можуть мати налагоджені цифрові інструменти, правила комунікації та культура конкретної організації.

Хто частіше звільнявся

Протягом року організацію залишили близько 8% працівників.

Найнижчий показник плинності був у дистанційній групі — 7,8%. Серед офісних працівників він становив 8,8%. Проте ця різниця не була статистично значущою.

Отже, дослідження не підтвердило прямого впливу робочого формату на рішення звільнитися.

Натомість аналіз виявив можливий непрямий зв’язок: дистанційна робота була пов’язана з кращим самопочуттям, а вищий добробут — із меншою ймовірністю залишити організацію.

Інакше кажучи, для утримання працівників може бути важливішим не саме місце роботи, а те, як людина почувається в установлених умовах.

Чому офісні працівники могли мати нижчі показники

Дані отримали лише в одній медичній організації. У ній формат роботи значною мірою залежав від професійних обов’язків.

Дистанційно частіше могли працювати люди на адміністративних або аналітичних посадах. Офісна група включала більше працівників, які виконували клінічну чи операційну роботу безпосередньо на місці.

Такі посади можуть мати різне фізичне й емоційне навантаження. Тому нижчий рівень добробуту потенційно пояснюється не лише перебуванням в офісі, а й характером самої роботи.

Крім того, офісні працівники в середньому були молодшими й мали менший стаж. Автори врахували ці чинники у статистичному аналізі, але повністю виключити вплив інших відмінностей неможливо.

Що це означає для роботодавців

Результати не доводять, що повністю дистанційний формат є найкращим для кожної людини та будь-якої професії. Вони також не свідчать, що офісна робота сама по собі погіршує психічне здоров’я.

Дослідження ставить під сумнів інше поширене припущення: нібито повернення до офісу автоматично зміцнює команду та допомагає втримати працівників.

У цій організації фізична присутність не була пов’язана ані з сильнішим відчуттям зв’язку, ані зі статистично значущим зниженням кількості звільнень. Натомість кращим показником утримання людей виявився їхній добробут.