Куди зникає лібідо: як стрес, втома і тривога впливають на сексуальне бажання

4 вересня відзначають Всесвітній день сексуального здоров’я. Його започаткувала Всесвітня асоціація сексуального здоров’я, щоб говорити не лише про захворювання та контрацепцію, а й про право людини на близькість, задоволення, безпеку та повагу.

Але що робити, якщо сексу зовсім не хочеться? Коли раніше бажання було, а тепер між роботою, побутом, тривогами й недосипом для нього ніби не залишилося місця?

Зниження лібідо не обов’язково означає, що з людиною або її стосунками щось не так. Іноді це цілком закономірна реакція організму, який надто довго живе в режимі виживання.

Лібідо не працює окремо від решти життя

Сексуальне бажання залежить від багатьох чинників: фізичного та психічного стану, сну, рівня стресу, гормональних змін, стосунків, відчуття безпеки, приймання ліків і навіть того, наскільки комфортно людина почувається у власному тілі.

Тому лібідо не можна оцінювати за універсальною нормою. Комусь хочеться сексу кілька разів на тиждень, комусь значно рідше. До того ж бажання природно змінюється протягом життя.

Важливо не те, як часто людина хоче сексу порівняно з іншими, а чи змінилося щось саме для неї та чи викликає це дискомфорт.

Як стрес вимикає бажання

Під час стресу організм спрямовує ресурси на те, що вважає першочерговим. Увага зосереджується на небезпеці, проблемах і завданнях, які потрібно терміново вирішити. У такому стані складніше розслабитися, перемкнутися на тілесні відчуття й відчути задоволення.

Коли стрес стає хронічним, людина може помічати:

• постійне напруження в тілі;
• дратівливість;
• труднощі з концентрацією;
• порушення сну;
• емоційне виснаження;
• зниження інтересу до сексу.

Особливо помітно це під час тривалих періодів невизначеності. Повітряні тривоги, новини, фінансові переживання, відповідальність за дітей, робота й побут можуть залишати дуже мало внутрішнього простору для бажання.

Це не означає, що почуття до партнера зникли. Іноді нервова система просто не може швидко перейти зі стану «треба впоратися» у стан, де можливі близькість і задоволення.

Втома — не відмовка

Коли людина виснажена, сон часто стає важливішою потребою за секс. І це не питання сили волі.

Недосип впливає на настрій, рівень енергії та здатність реагувати на приємні стимули. В одному невеликому дослідженні за участю 171 жінки довший сон був пов’язаний із вищим сексуальним бажанням наступного дня. А масштабний аналіз медичних даних показав зв’язок між безсонням, апное сну та більшою ймовірністю сексуальних труднощів у жінок. Водночас такі результати свідчать про зв’язок, але не доводять, що саме нестача сну є єдиною причиною.

Якщо людина спить уривками, прокидається через дитину, тривоги або нав’язливі думки, порада «просто додайте романтики» навряд чи спрацює. Спершу організму може бути потрібне базове відновлення.

Тривога не дає бути в моменті

Тривога змушує постійно щось передбачати й контролювати. Навіть під час близькості думки можуть залишатися в іншому місці:

«А якщо нас почують діти?»

«Скільки справ я ще не зробила?»

«Чи нормально я виглядаю?»

«А якщо знову нічого не відчую?»

Тривога щодо самого сексу також може створювати замкнене коло. Людина боїться, що бажання не з’явиться, починає прислухатися до себе й перевіряти власну реакцію. Через це напруга зростає, а розслабитися стає ще складніше.

Стрес, тривога й депресія належать до поширених причин зниження лібідо. На бажання також можуть впливати проблеми у стосунках, біль під час сексу, гормональні зміни, вагітність і період після пологів, менопауза, деякі захворювання та ліки, зокрема частина антидепресантів.

Бажання не завжди виникає саме по собі

Існує поширене уявлення, що людина має спочатку відчути сильне бажання, а вже потім переходити до близькості. Але сексуальний інтерес не завжди працює саме так.

У частини людей бажання виникає спонтанно. В інших воно може з’являтися поступово — після ніжності, дотиків, розмови, флірту або відчуття емоційної близькості. Це називають чутливим, або відповідним, бажанням.

Тобто відсутність раптового імпульсу ще не означає, що лібідо зникло. Можливо, для бажання просто потрібні відповідні умови. Важливо лише, щоб будь-яка близькість відбувалася добровільно, без тиску та з можливістю зупинитися в будь-який момент.

Що може допомогти

Повернення лібідо не починається з вимоги «треба частіше займатися сексом». Спершу варто подивитися, що саме забирає бажання.

Можна почати з кількох запитань:

• Чи вистачає мені сну та фізичного відновлення?
• Чи почуваюся я в безпеці поруч із партнером?
• Чи є між нами образи або невирішені конфлікти?
• Чи не перетворився секс на ще один обов’язок?
• Чи не відчуваю я болю або іншого дискомфорту?
• Чи змінилося бажання після початку приймання ліків?
• Чи залишаються у моєму житті задоволення, цікавість і контакт із власним тілом?

Допомогти можуть відверта розмова без звинувачень, зменшення тиску навколо сексу, більше часу на ніжність і дотики без обов’язкового продовження, а також справедливіший розподіл побутового навантаження.

Іноді найкращою підтримкою для лібідо стає не романтична вечеря, а можливість виспатися, побути наодинці або не тримати в голові весь список сімейних справ.

Коли варто звернутися по допомогу

Поговорити з лікарем варто, якщо зниження бажання:

• стало різким або тривалим;
• непокоїть саму людину;
• впливає на стосунки та якість життя;
• супроводжується болем, сухістю, проблемами з ерекцією чи іншими фізичними симптомами;
• виникло після початку приймання ліків або гормональної контрацепції;
• поєднується з пригніченим настроєм, сильною тривогою, виснаженням чи іншими змінами самопочуття.

Залежно від ситуації можна звернутися до сімейного лікаря, гінеколога, уролога, ендокринолога, психотерапевта або сексолога. Не варто самостійно припиняти приймання призначених препаратів: можливі побічні ефекти потрібно обговорити з лікарем.

Низьке лібідо не робить людину «холодною», не доводить відсутності кохання і не завжди потребує лікування. Але якщо зміни викликають дискомфорт, їх не потрібно соромитися або терпіти.