Що війна робить із мозком дитини: науковці виявили важливі зміни
Життя під час війни може бути пов’язане з тим, як у дитячому мозку проявляються тривожність і уникнення у близьких стосунках. Нове дослідження показало: у дітей, які жили в умовах війни, характеристики прив’язаності були пов’язані…
Життя під час війни може бути пов’язане з тим, як у дитячому мозку проявляються тривожність і уникнення у близьких стосунках. Нове дослідження показало: у дітей, які жили в умовах війни, характеристики прив’язаності були пов’язані з іншими моделями взаємодії між ділянками мозку, ніж у дітей, обстежених до її початку.
Дослідження опублікували в Journal of Affective Disorders. У ньому взяли участь 79 дітей віком від 5 до 13 років, які жили в Ізраїлі. 42 дитини обстежували під час війни — з жовтня 2023-го до грудня 2024 року, ще 37 — до її початку. Про результати пише PsyPost.
MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental healthЩо саме вивчали науковці
Дітям проводили функціональну МРТ у стані спокою. Вона дозволила дослідникам оцінити функціональні зв’язки між різними ділянками мозку.
Батьки заповнювали анкети про поведінку дітей, виконавчі функції та особливості прив’язаності. Зокрема, науковців цікавила тривожність прив’язаності — наприклад, занепокоєння через можливість бути покинутим — та уникнення, зокрема небажання ділитися глибокими почуттями.
У сімей, які жили під час війни, також оцінювали рівень впливу воєнних подій. Враховували, зокрема, частоту повітряних тривог, порушення повсякденного життя та відсутність когось із батьків через службу в резерві.
Війна не зробила всіх дітей більш тривожними
Це один із важливих результатів дослідження.
Науковці не виявили значущої різниці в загальному рівні тривожності прив’язаності чи уникнення між дітьми, яких обстежували під час війни, і тими, кого обстежували раніше.
Спочатку в дітей із воєнним досвідом також спостерігали більше труднощів із виконавчими функціями — пам’яттю, організацією та самоконтролем. Однак після врахування інших факторів ця різниця вже не була статистично значущою.
Основні відмінності виявилися не в поведінці дітей, а в тому, як характеристики прив’язаності були пов’язані з роботою мозку.
WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісуТривожність була пов’язана з різними ділянками мозку
У дітей, які жили під час війни, вищі показники тривожності та уникнення у прив’язаності були пов’язані зі слабшою функціональною взаємодією між мигдалиною та поясною корою. Обидві структури беруть участь в обробці емоційних реакцій.
У дітей, обстежених до війни, ті самі характеристики прив’язаності були пов’язані вже з іншою моделлю — слабшою взаємодією між мигдалиною та гіпокампом, який відіграє важливу роль у формуванні пам’яті.
Інакше кажучи, схожі прояви тривожності та уникнення у стосунках могли бути пов’язані з різними мозковими механізмами залежно від середовища, в якому жила дитина.
Що відбувалося за сильнішого впливу війни
Науковці також дослідили взаємодію великих нейронних мереж мозку, зокрема мережі пасивного режиму роботи мозку та мережі значущості, яка допомагає помічати важливі емоційні й сенсорні сигнали.
Характер їхнього зв’язку з особливостями прив’язаності змінювався залежно від інтенсивності воєнного досвіду сім’ї.
За нижчого рівня впливу війни труднощі з прив’язаністю були пов’язані зі слабшою взаємодією цих мереж. За вищого рівня впливу напрямок зв’язку змінювався на протилежний.
Однак автори закликають обережно трактувати саме цю частину результатів: окремі закономірності не пройшли суворі статистичні пороги.
СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всерединіЦе не означає, що війна «пошкоджує мозок»
Автори дослідження окремо наголошують: результати не можна трактувати як доказ того, що війна пошкоджує дитячий мозок.
Одна з гіпотез полягає в тому, що мозок, який розвивається, може пристосовувати свою роботу до непередбачуваного середовища. Тобто виявлені відмінності потенційно можуть бути проявом адаптації.
Але поки науковці не можуть визначити, що саме вони означають у довгостроковій перспективі — адаптацію до складного середовища чи підвищену вразливість до психологічних труднощів у майбутньому.
Чому важливими можуть бути стосунки з батьками
Дослідники звертають особливу увагу на середовище, яке створюють для дитини близькі дорослі. За словами однієї з авторок роботи Тціпі Горовіц-Краус, турботливе оточення є першою лінією захисту дитини від стресу.
Саме тому результати можуть бути важливими для розробки допомоги дітям, які тривалий час живуть у кризових умовах. Одним із перспективних напрямів автори називають підтримку стосунків між дитиною та дорослим і емоційної співрегуляції — здатності дорослого допомагати дитині справлятися із сильними емоціями.
Водночас дослідження було невеликим і показує зв’язки, а не причинно-наслідкові залежності. Воно також не оцінювало симптоми ПТСР, тривожних розладів чи депресії у дітей і батьків.
Наступним кроком науковці називають тривале спостереження за дітьми. Воно має показати, чи зберігаються виявлені особливості з часом і чи пов’язані вони з подальшим емоційним та когнітивним розвитком.
