Діагностика РДУГ у дорослих: чому симптоми часто плутають із стресом та вигоранням (пояснює лікар-психіатр)

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) вважається "дитячим" діагнозом, але насправді він супроводжує людину все життя. Просто у дорослому віці змінюються симптоми, а сам розлад ховається під маскою вигорання, стресу, тривожного розладу або депресії.

Про складнощі діагностики, типові помилки, маскування симптомів і ґендерні відмінності ми поговорили з лікаркою-психіатринею Оксаною Ведь.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Навчайтесь! — чому вчителі повинні змінювати підхід до дітей з РДУГ (пояснює психіатр)

"У моїй інтернатурі РДУГ у дорослих не вивчали"

Оксана Ведь, лікарка-психіатриня розповідає: 

"Відносно не так давно зʼявились критерії діагностики РДУГ для дорослих. Раніше це вважалося виключно "дитячим розладом", тому й спеціалістів, які вміють діагностувати дорослих, небагато.

Навіть коли я проходила інтернатуру з психіатрії у 2015–2017 роках, ми не вивчали РДУГ у дорослих.

Мені допомогла краще зрозуміти цей розлад саме освіта з дитячої психіатрії. Проблема в тому, що за МКХ-10, якою досі користуються в Україні, РДУГ все ще входить до рубрики "дитячих розладів".

Що таке РДУГ і як він проявляється у дорослих?

РДУГ (ADHD) — це нейророзвитковий розлад, що впливає на здатність людини зосереджуватись, планувати, утримувати увагу, контролювати імпульси та регулювати емоції. У дорослому віці гіперактивність вже не виглядає як «бігання по кімнаті» — вона трансформується в інші форми:

• прокрастинація і трудність у старті завдань,

• постійне відчуття втоми,

• імпульсивність у рішеннях (покупки, звільнення, емоційні вибухи),

• хаос у побуті,

• емоційна нестабільність,

• відчуття перевантаженості простими речами,

• часті зміни роботи або партнера,

• складність із завершенням розпочатого.

Чому дорослим важко діагностувати РДУГ?

1. Симптоми змінюються з віком

У дорослих гіперактивність стає внутрішньою: голова "шумить", думки скачуть з’являється напруга й неспокій замість фізичної активності.

2. Накладання інших психічних станів

РДУГ часто супроводжується тривожними та депресивними розладами, порушеннями сну. У багатьох випадках саме супутні симптоми стають помітними першими. Також багато людей із РДУГ несвідомо вдаються до саморегуляції за допомогою психоактивних речовин (алкоголь, нікотин, кофеїн), їжі або ризикованої поведінки. Це може призводити до розвитку залежностей і ще більше ускладнювати діагностику.

"Пацієнти часто приходять із ярликами: "я лінивий", "зі мною щось не так", "я поганий". Але є й інші — ті, хто після самодіагностики нарешті розуміє, що причина їх труднощів має нейробіологічну природу", - розповідає Оксана Ведь.

3. Відсутність чіткої дитячої історії

Не всі дорослі пам’ятають, що в них у дитинстві були труднощі з увагою чи поведінкою. Якщо дитина була розумною, добре вчилась і просто «літала в хмарах» — симптоми могли пройти повз увагу батьків і педагогів.

"Так, спогади з дитинства часто розмиті. Тому ми або дуже детально розпитуємо пацієнта, або просимо рідних поділитися своїми спостереженнями. Інколи це єдиний спосіб зібрати анамнез", - розказує лікарка.

4. Соціальні стереотипи

Суспільство часто сприймає проблеми з концентрацією або дезорганізованість як лінощі, інфантильність чи «характер». Навіть деякі лікарі не завжди розпізнають РДУГ у дорослих через брак спеціалізованих знань.

5. Маскування та адаптація

З роками люди з РДУГ розвивають компенсаційні механізми: використовують списки, нагадування, змінюють середовище, уникають складних завдань, обирають фриланс чи творчі професії. Це дозволяє деякий час "триматися на плаву", але не вирішує глибинну причину складнощів.

"Так, особливо це стосується жінок. Вони частіше маскують симптоми, тому що від них очікують чемності, пунктуальності, відповідальності. А тривога в них часто виникає як компенсація РДУГ — вони вчаться більше себе контролювати, і це ще більше виснажує", - підтверджуе лікар-психіатр.

Гендерні відмінності в діагностиці РДУГ

Оксана Ведь розказує, що у жінок частіше трапляється неуважний тип РДУГ - вони “витають у хмарах”, але зовні поводяться чемно. У чоловіків - більше гіперактивності й імпульсивності, тому їм ставлять діагноз ще в дитинстві. Жінки - ні. Вони або самі не звертаються, або їм не вірять".

Чому симптоми РДУГ плутають зі стресом або вигоранням?

Більшість проявів РДУГ дуже схожі на симптоми хронічного стресу чи професійного вигорання: виснаженість, порушення концентрації, дратівливість, уникання рутини. Тому дорослі з РДУГ можуть роками лікувати "стрес", проходити терапію від "вигорання", але не отримувати полегшення, бо першопричина лишається не виявленою.

До того ж саме люди з недіагностованим РДУГ мають вищий ризик емоційного вигорання — через труднощі з плануванням, розставленням пріоритетів, тривалий самоконтроль та "переїдання навантаженням" після гіперфокусування.

"Саме люди з недіагностованим РДУГ часто вигоряють. Їм складно планувати, пріоритезувати, дозувати навантаження. А гіперфокус стає пасткою: людина з головою занурюється в роботу, забуває про відпочинок — і згодом виснажується,"- пояснює лікар-психіатр Оксана Ведь.

РДУГ і хронічний стрес мають схожі прояви:

• неможливість сконцентруватись;

• втома після простих завдань;

• дратівливість, тривожність;

• внутрішнє відчуття хаосу;

• низька мотивація і прокрастинація.

Як діагностують РДУГ у дорослих?

РДУГ — це клінічний діагноз, який не можна поставити за одним тестом чи анкетуванням. Якісна діагностика включає:

Клінічне інтерв’ю з психіатром або психотерапевтом, що має досвід роботи з нейророзвитковими розладами.

Оцінку дитячої історії — навіть у ретроспективі.

Заповнення опитувальників, таких як ASRS (Adult ADHD Self-Report Scale), DIVA 2.0.

Спостереження за поведінкою в реальних життєвих ситуаціях.

"Шкали — це лише додатковий інструмент. Я завжди прошу когось із близьких заповнити опитувальник — це допомагає побачити зовнішні прояви.

Ще один важливий момент — симптоми РДУГ були з дитинства, а тривога часто з’являється вже в дорослому віці. Це ключ до диференціації", - пояснює Оксана Ведь.

Хто має право ставити діагноз РДУГ?

Діагноз РДУГ може офіційно встановити лише лікар-психіатр. Психолог або психотерапевт можуть провести попередню оцінку та скерувати до психіатра, однак призначення лікування — виключно у компетенції лікаря.

РДУГ у дорослих — не рідкісний, а часто недообстежений стан. Він може ховатися під маскою стресу, тривожності чи хронічного вигорання. Вчасне звернення до спеціаліста, правильна діагностика та розуміння власних симптомів можуть докорінно змінити якість життя.