Чому тривога не минає сама: психіатриня пояснила, що підтримує тривожний розлад

Тривога — природна реакція організму на небезпеку. У більшості випадків вона минає, коли стресова ситуація завершується. Але іноді цього не відбувається. Людина продовжує хвилюватися навіть тоді, коли об'єктивної загрози вже немає, а з часом тривога починає впливати на роботу, стосунки та повсякденне життя.

У новому випуску «Зеленого подкасту» психіатриня Оксана Ведь пояснила, чому тривожний розлад може підтримувати сам себе та чому без допомоги вийти із цього замкненого кола буває непросто.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому люди з тривожним розладом починають уникати звичних справ: пояснення психіатрині

Чому тривога не зникає після того, як небезпека минула?

За словами психіатрині, мозок людини влаштований так, щоб насамперед помічати потенційну небезпеку. Це допомагає виживати, але при тривожному розладі ця система починає працювати надто активно.

Навіть після того, як стресова ситуація завершується, мозок продовжує шукати нові приводи для хвилювання. Людина постійно аналізує різні сценарії, очікує найгіршого і не може позбутися відчуття, що ось-ось має статися щось погане.

Чому люди починають постійно прислухатися до свого тіла?

Після сильного нападу тривоги або панічної атаки людина добре запам'ятовує свої відчуття.

Саме тому вона починає уважніше стежити за кожним сигналом організму: вимірює пульс, прислухається до дихання, хвилюється через запаморочення чи поколювання.

Проблема в тому, що така постійна увага лише посилює тривогу. Будь-яка, навіть нормальна фізіологічна зміна починає сприйматися як ознака серйозної небезпеки.

Як формується замкнене коло тривожного розладу?

Оксана Ведь пояснює, що тривога поступово починає сама себе підтримувати.

Людина помічає фізичний симптом, лякається його, тривога посилюється, а разом із нею стають сильнішими й самі фізичні прояви — прискорене серцебиття, напруження м'язів або відчуття нестачі повітря.

Це лише зміцнює переконання, що з організмом відбувається щось небезпечне, і коло повторюється знову.

Чому уникнення не допомагає?

Ще один механізм, який підтримує тривожний розлад, — уникнення.

Якщо людині стало погано в певному місці або ситуації, вона намагається більше туди не потрапляти. Спочатку це здається правильним рішенням, адже тривога справді зменшується.

Проте мозок отримує зовсім інший сигнал: якщо ситуації вдалося уникнути, значить, вона була небезпечною.

Через це страх лише закріплюється, а список місць і ситуацій, яких хочеться уникати, поступово збільшується.

Чому "запобіжники" теж можуть підтримувати тривогу?

Психіатриня звертає увагу ще на одну поширену особливість.

Багато людей починають носити із собою ліки, пляшку води або виходять із дому лише разом із близькою людиною, щоб почуватися спокійніше.

Такі дії справді можуть давати короткочасне відчуття безпеки. Але водночас вони не дозволяють мозку переконатися, що людина здатна впоратися і без цих «страховок».

Як розірвати це коло?

За словами Оксани Ведь, насамперед важливо зрозуміти, як працює тривожний розлад.

Саме тому одним із ключових методів лікування є психотерапія. Вона допомагає змінити не лише думки, а й поведінку, яка роками підтримувала тривогу.

За потреби лікар також може рекомендувати медикаментозне лікування, якщо симптоми значно впливають на якість життя.

Тривожний розлад підтримується не лише самим відчуттям тривоги, а й тим, як людина починає реагувати на неї. Постійне прислуховування до тіла, уникнення певних ситуацій і спроби контролювати кожен симптом можуть лише зміцнювати замкнене коло.

Що раніше людина зрозуміє цей механізм і звернеться по допомогу, то легше повернутися до життя, у якому тривога більше не визначає щоденні рішення.

Детальніше про те, як формується тривожний розлад і чому він може підтримувати сам себе, дивіться у новому випуску «Зеленого подкасту» з психіатринею Оксаною Ведь.

https://www.youtube.com/watch?v=NWmjCfdD3aU&time_continue=45&source_ve_path=MjM4NTE&embeds_referring_euri=https%3A%2F%2Fstan.space%2F