Чому після сильного стресу в одних дітей проявляються симптоми РДУГ, а в інших – ні

Стресові події в дитинстві можуть бути пов’язані з посиленням симптомів розладу дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ). Але одна й та сама подія впливає на дітей по-різному. Нове дослідження показало, що значення можуть мати генетична схильність, психічне здоров’я батьків та особливості розвитку мозку.

Науковці проаналізували дані понад 6 тисяч дітей і спостерігали за ними протягом двох років. Результати опублікували в Journal of Child Psychology and Psychiatry.

Чи може стрес спричинити РДУГ

РДУГ — нейророзвитковий розлад, основними проявами якого є труднощі з увагою, імульсивність та/або гіперактивність.

Відомо, що значну роль у розвитку РДУГ відіграють спадкові фактори. Водночас на прояви симптомів можуть впливати й умови, в яких росте дитина.

Сильні стресові події — насильство, серйозні аварії та інші значні потрясіння — можуть впливати на емоційний розвиток і системи мозку, пов’язані з увагою та самоконтролем.

Проте зв’язок не настільки простий, як «дитина пережила стрес — у неї виник РДУГ». Багато дітей переживають складні події й не демонструють посилення симптомів. Саме цю різницю намагалися пояснити дослідники.

У дослідженні взяли участь понад 6300 дітей

Команда під керівництвом Син Юн Чхве із Сеульського національного університету використала дані масштабного американського дослідження Adolescent Brain Cognitive Development.

Початкова вибірка включала 6303 дитини, середній вік яких становив приблизно 9,9 року. Дітей повторно оцінювали через один і два роки.

Науковці одночасно врахували кілька груп факторів:

• симптоми РДУГ;
• пережиті стресові події;
• психічне здоров’я батьків;
• генетичні показники;
• зв’язки між різними ділянками мозку.

Для аналізу складних взаємозв’язків між ними застосували машинне навчання.

Стрес був пов’язаний із посиленням симптомів РДУГ

Діти, які переживали більше стресових подій, через один і два роки в середньому мали більш виражені симптоми РДУГ.

Однак сила цього зв’язку суттєво відрізнялася від дитини до дитини.

Через рік серед найбільш вразливих дітей частіше спостерігалися депресія та РДУГ у батьків. Також вони відрізнялися за одним із генетичних показників, пов’язаних із поведінкою щодо куріння.

Через два роки психічне здоров’я батьків залишалося важливим фактором, але значення також мав вищий генетичний ризик РДУГ.

Вчені побачили відмінності й у мозку

Дослідники також виявили відмінності у фізичних зв’язках між ділянками мозку, залученими до уваги, планування та контролю поведінки.

Причому різниця між більш і менш вразливими дітьми була помітною.

Через рік оцінений вплив стресових подій на симптоми РДУГ у групі найвищого ризику був більш ніж удвічі сильнішим, ніж серед дітей із найнижчим ризиком. Подібну закономірність спостерігали й через два роки.

Це підтримує ідею, що значення має не один конкретний фактор, а поєднання середовища, спадкової вразливості, сімейних факторів та особливостей мозку.

РДУГ у батьків теж мав значення

Один із цікавих результатів стосується психічного здоров’я батьків.

Наявність у них симптомів або діагнозу РДУГ може відображати, зокрема, спадкову схильність дитини. Депресивні симптоми батьків також були пов’язані з більшою вразливістю дітей до впливу стресових подій.

Але це не означає, що психічний стан батьків «спричиняє» РДУГ у дитини.

Автори наголошують: сімейні фактори — лише частина значно складнішої системи.

Чому одні діти виявляються стійкішими

Результати допомагають пояснити, чому двоє дітей можуть пережити схожі події, але відреагувати на них зовсім по-різному.

Умовно одна дитина може мати більше факторів вразливості, тоді як інша — менше. Тому сам факт стресової події не дозволяє передбачити, чи з’являться або посиляться симптоми РДУГ.

На думку авторів, саме тому при оцінці ризику варто одночасно враховувати генетичні, нейробіологічні, сімейні та середовищні фактори.

Важливе уточнення: стрес не «створює» РДУГ

Результати дослідження не варто трактувати так, ніби психологічна травма сама по собі викликає РДУГ.

Робота показала, що стресові життєві події пов’язані з подальшими симптомами РДУГ, а сила цього зв’язку залежить від індивідуальних особливостей дитини.

Так само генетична схильність не означає, що в дитини обов’язково буде РДУГ.

Автори припускають, що рання допомога дитині, підтримка сім’ї та лікування психічних розладів у батьків можуть бути особливо важливими для дітей із підвищеною вразливістю.

Є й обмеження: дослідники оцінювали переважно сам факт та рівень впливу стресових подій, що не завжди відображає суб’єктивну тяжкість пережитого для конкретної дитини.