Як хронічна самотність загрожує психічному здоров’ю – дослідження
Хронічна самотність підвищує ризик депресії, когнітивних порушень і соціальної дезадаптації. Дані досліджень і пояснення психолога про вплив ізоляції на психіку.
Дослідження останніх років показують, що самотність має системний вплив на психічне та фізичне здоров’я. За даними масштабного метааналізу, опублікованого в журналі Perspectives on Psychological Science, соціальна ізоляція та самотність пов’язані з підвищеним ризиком передчасної смертності — їхній вплив на здоров’я порівнюють із такими факторами ризику, як малорухливий спосіб життя.
Інші наукові роботи вказують, що самотність:
- пов’язана з підвищеним ризиком депресії та зловживання психоактивними речовинами;
- може впливати на роботу мозку, зокрема на мережі, відповідальні за внутрішні роздуми й уяву (так звану «мережу пасивного режиму»);
- асоціюється з вищим ризиком безробіття та соціальної дезадаптації;
- у дитинстві корелює з більшим ризиком когнітивних порушень у старшому віці.
«Самотність — це не просто емоційний стан. Це фактор ризику для психічного й фізичного здоров’я, який активує стресові механізми організму та послаблює здатність людини до відновлення», - наголошує психолог Джуліанна Холт-Лунстад (Julianne Holt-Lunstad).
Фахівці пояснюють, що хронічна самотність може підтримувати підвищений рівень стресу, посилювати тривожність і знижувати психологічну стійкість. Водночас вона не є універсальною причиною більшості хвороб, із якими її раніше пов’язували. Радше йдеться про фактор ризику, який підсилює вразливість людини — особливо за наявності інших несприятливих обставин.
