Вчені створили нову вакцину проти раку
Американські вчені створили мРНК-вакцину, яка запускає імунну відповідь проти пухлин, несприйнятливих до традиційної терапії.
В останні роки дослідники почали помічати, що різні групи людей одного віку та статі мають різну частоту захворюваності на рак — іноді різниця сягає дворазового показника. Як з’ясувалося, ключову роль у цьому відіграє стан імунної системи. Саме вона відповідає за знищення ракових клітин, які виникають у нашому організмі щодня, але за нормальних умов не встигають сформувати пухлину.
Команда вчених з Університету Флориди розробила нову мРНК-вакцину, яка здатна активувати імунну відповідь навіть проти тих пухлин, що зазвичай уникають імунотерапії. Це стало можливим завдяки стимуляції вироблення білка PD-L1 у клітинах пухлини. Цей білок взаємодіє з рецепторами PD-1 на Т- та B-лімфоцитах, запускаючи синтез інтерферонів I типу — сигнальних молекул, які повідомляють імунній системі про загрозу.
Багато видів раку мають низьке мутаційне навантаження і нагадують здорові клітини, що дозволяє їм уникати розпізнавання імунною системою. Саме тому традиційні методи імунотерапії, зокрема інгібітори контрольних точок, часто виявляються неефективними.
У ході експериментів на мишах з меланомою та пухлинами мозку нова вакцина показала здатність запускати ранню інтерферонову відповідь. У деяких випадках пухлини зникали без додаткових терапій — лише завдяки дії вакцини. Крім того, після повторного введення ракових клітин через кілька тижнів, імунна система мишей знищувала їх, не дозволяючи хворобі повернутися. Це відкриває перспективу використання вакцини не лише для лікування, а й для профілактики рецидивів.
Дослідники також протестували вакцину на собаках із пухлинами мозку — жодних побічних ефектів не виявлено. Це узгоджується з даними про мРНК-вакцини, які зазвичай мають менше побічних реакцій порівняно з традиційними вакцинами, оскільки містять лише окремі гени, що кодують специфічні білки, і не несуть патогенних клітин.
Розробка універсальної мРНК-вакцини триває. Вчені сподіваються, що вона зможе не лише посилити ефективність імунотерапії, а й стати самостійним методом лікування раку. Хоча шлях до клінічного застосування ще довгий, перші результати дають підстави для оптимізму.
