Регулярний біг зменшив ракові пухлини на 60%: що знайшли науковці

Вчені знайшли нове пояснення, як фізична активність стримує рак: м’язи буквально «відбирають» енергію у пухлин

Регулярні тренування давно пов’язують зі зниженням ризику раку, але чому саме фізична активність захищає організм, досі лишалося загадкою.

Нове дослідження Єльського університету дає відповідь: під час активності організм перенаправляє глюкозу з пухлин до м’язів, фактично «голодуючи» ракові клітини і не даючи їм рости.

Як це з’ясували: експеримент на мишах зі злоякісними пухлинами

У дослідженні взяли участь миші з раком молочної залози та меланомою. Тварин поділили на групи за рівнем фізичної активності та дієтою.

Використовуючи спеціальні молекулярні маркери, науковці відстежили, куди саме в організмі йде глюкоза — основне «паливо» для клітин.

Результат виявився разючим:
у тварин, які регулярно бігали на колесі, більша частина глюкози йшла до м’язів, а не до ракових клітин.

Через чотири тижні активні миші мали значно менші пухлини, ніж ті, які харчувалися так само, але не рухалися.

Ожирілі миші, які чотири тижні вільно бігали, мали майже на 60% менші пухлини, — повідомляють автори.

Що відбувається в пухлині під час фізичної активності

Дослідники виявили:

• 417 генів обміну речовин, які працювали інакше у активних тварин;

• пухлини переходили в режим стресового виживання;

• рівень білка mTOR, який стимулює ріст пухлин, значно знижувався.

Ці зміни роблять пухлини слабшими, їхнє зростання повільнішим.

Навіть коротка підготовка дає ефект

Учені також побачили, що миші, які тренувалися два тижні до появи пухлини, мали менші новоутворення, ніж ті, що вели сидячий спосіб життя.

Це означає, що фізична активність працює як профілактика на клітинному рівні.

Чи працює це в людей? Науковці впевнені: треба продовжувати дослідження

Хоч рак складне захворювання і спорт сам по собі його не лікує, вчені вважають: результати дослідження дають нове розуміння ролі руху в онкопрофілактиці.

Механізми, які спрацювали і при раку молочної залози, і при меланомі, можуть свідчити про універсальний захисний ефект фізичної активності.

Наступний етап досліджень: тестування цього метаболічного механізму на людських пухлинах та вивчення залежності ефекту від типу та тривалості тренувань.

Краще розуміння того, які саме молекулярні шляхи активує спорт, може відкрити нові можливості для лікування раку, особливо для пацієнтів, які не можуть активно тренуватися, — підсумовують автори.