Сонячна система рухається швидше, ніж вважали: нове дослідження здивувало вчених

Міжнародна команда дослідників з’ясувала, що Сонячна система може рухатися крізь космос у три з лишком рази швидше, ніж передбачає стандартна модель Всесвіту. Про це свідчить новий аналіз розподілу радіогалактик, опублікований у журналі Physical Review Letters, передає ScienceAlert.

Сьогодні вважається, що Сонячна система обертається навколо центру Чумацького Шляху зі швидкістю близько 792 тисяч км/год, а сама галактика рухається простором приблизно зі швидкістю 2,1 мільйона км/год. Однак нові вимірювання вказують, що реальна швидкість нашого руху може бути суттєво більшою.

За словами астрофізика Лукаса Беме з Білефельдського університету, отримані результати «явно суперечать прогнозам стандартної космології» та ставлять під сумнів поширене припущення про те, що наше положення у Всесвіті є типовим.

Команда науковців вивчала радіогалактики — об’єкти, які випромінюють потужні радіосигнали. Радіохвилі можуть проходити крізь газ і пил, тому такі галактики видно навіть там, де звичайна оптика безсилі.

Завдяки великій кількості доступних даних дослідники змогли виміряти так званий космічний радіодиполь — слабкий ефект, що виникає через рух нашої системи у просторі.

Для цього вони використали дані одразу трьох радіотелескопів, включно з європейським масивом LOFAR — найбільш глибоким широкомасштабним оглядом радіонеба на сьогодні. Команда також застосувала новий статистичний підхід, який враховує складну структуру радіогалактик, що дозволило отримати точніші результати.

Об’єднаний аналіз даних показав несподіваний результат: сила диполя виявилася у 3,7 раза більшою, ніж прогнозує стандартна модель космології.

Ця розбіжність перевищила поріг п’яти сигм, що в науці відповідає дуже високій статистичній значущості. Тобто ймовірність того, що результат випадковий, надзвичайно мала.

Космолог Домінік Й. Шварц пояснює: або наша Сонячна система рухається набагато швидше, ніж ми вважаємо, або розподіл радіогалактик у Всесвіті є менш однорідним, ніж передбачає космологічний принцип.

Стандартна модель Всесвіту базується на припущенні, що матерія на великих масштабах розподілена рівномірно, а наше положення у космічному просторі — звичайне і неособливе.

Якщо нові вимірювання підтвердяться, це означатиме, що або наш локальний рух нетиповий, або фундаментальні моделі потребують перегляду. Обидва варіанти створюють нові запитання щодо структури, розвитку й еволюції Всесвіту.

Щоб з’ясувати, що саме відбувається, потрібні додаткові огляди неба та нові незалежні вимірювання. Вони допоможуть або підтвердити, або спростувати високу швидкість руху Сонячної системи та краще перевірити уявлення про однорідність космосу.