Що робити, якщо ви бачите напад епілепсії: головні кроки

Епілепсія — одне з найпоширеніших неврологічних захворювань у світі. За даними ВООЗ, з нею живе понад 50 мільйонів людей, і щороку діагноз отримують близько 2,4 мільйона нових пацієнтів. Це означає, що епілептичний напад може трапитись будь-де — у школі, метро, на вулиці чи в офісі, і ніхто не застрахований від раптового маніфесту хвороби.

Попри поширеність, суспільство досі має багато міфів, страхів і незнання, що призводить до паніки або неправильних дій у момент нападу. Насправді вміння правильно допомогти під час епілептичного нападу — це базова навичка, яка може зберегти людині життя та гідність.

Що таке епілепсія і чому її не варто боятись?

Епілепсія — це хронічне неврологічне захворювання, при якому у мозку виникають періодичні електричні "збої". Ці збої провокують раптові напади: це можуть бути судоми, короткочасна втрата свідомості, тимчасові зміни поведінки, чутливості, мови чи емоційного стану. Так, багато хто думає, що епілепсія – це обов’язково втрата свідомості та сильні судоми, насправді ж, ні. Епілепсія може протікати взагалі без судом.

На відміну від поширених уявлень, епілепсія — це не психічне захворювання і не "кара". Люди з епілепсією можуть жити повноцінним життям, працювати, навчатися, створювати сімʼї. Багато хто з них рідко має напади або взагалі не відчуває симптомів завдяки медикаментозному лікуванню.

Причини епілепсії можуть бути різними. У когось вона виникає в дитинстві через генетичні фактори, у когось — після травми, інсульту, запалення мозку або ускладнень при пологах. Буває, що причина залишається невідомою — і це теж нормально.

Сама по собі епілепсія не є інфекційною і не передається через дотик, повітря чи близькість. Її не треба боятись — її треба розуміти. І знати, як діяти в момент, коли людині поруч потрібна допомога.

Як розпізнати судомний епілептичний напад?

Досить часто напад епілепсії виглядає як раптове падіння, судоми, закочування очей, ритмічне посмикування тіла, а іноді сильне напруження всіх м’язів або короткочасна зупинка дихання. У деяких випадках напад виглядає не так драматично — людина може на кілька секунд “випасти” з реальності, завмерти з порожнім поглядом, не реагувати на зовнішні подразники.

Напад триває, як правило, від кількох секунд до 1–2 хвилин. Після цього людина поступово приходить до тями, може бути дезорієнтованою, мати головний біль, сонливість або плаксивість.

Що робити, якщо ви стали свідком нападу?

Залишайтесь спокійними
Паніка — головний ворог. Пам’ятайте: епілептичний напад зазвичай проходить самостійно й не потребує реанімації.

Обережно покладіть людину на бік
 Це допоможе уникнути захлинення слиною або блювотними масами. Якщо людина вже лежить — просто переверніть набік голову або все тіло.

Підкладіть щось м’яке під голову.
Це може бути сумка, куртка, навіть ваші руки. Головне — захистити голову від травм.

Не стримуйте судоми
Не намагайтеся утримати людину чи зупинити посмикування. Це небезпечно і для вас, і для неї.

Не кладіть нічого до рота.
Всупереч поширеному міфу, язик не може "задушити" людину. Але сторонній предмет у роті — може.

Відстороніть натовп.
Людина під час нападу вразлива. Захистіть її особистий простір і не дозволяйте знімати відео.

Засічіть час.
Якщо напад триває довше ніж 5 хвилин — викликайте швидку. Це може бути ознакою епілептичного статусу, який вимагає медичного втручання.

Залишайтесь поруч.
Після нападу людина може бути дезорієнтованою, розгубленою або плакати. Спокійно поясніть, що сталося, і переконайтесь, що їй безпечно залишатись на місці.

Чого не варто робити:

• не трусіть людину;
• не намагайтеся дати води або ліки під час судом;
• не кричіть і не тисніть на тіло;
• не залишайте саму до повного відновлення свідомості.

Чому це важливо?

Люди з епілепсією часто бояться не стільки нападів, скільки реакції оточення. Брак знань, стигма, страх бути висміяним чи знятим на камеру під час нападу — усе це ранить не менше, ніж самі судоми.
Тому ваша присутність, спокій, такт і вміння діяти — це вже велика підтримка.

Пам’ятайте, найчастіше, допомога під час епілептичного нападу — не про медицину. Це про гідність. Про те, щоб людина не залишилась одна у своїй вразливості.