Роками вважали себе неорганізованими: що змінює пізня діагностика РДУГ у жінок
Жінки середнього віку розповіли, як десятиліттями приховували труднощі з увагою, організацією та емоціями
Діагноз допоміг їм інакше подивитися на минуле, однак не усунув щоденних проблем і накопиченого сорому.
Результати дослідження, опублікованого в Journal of Attention Disorders, описує PsyPost.
СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всерединіРДУГ тривалий час сприймали переважно як розлад гіперактивних хлопчиків. У дівчат і жінок частіше помічають неуважність, мрійливість, внутрішнє неспокійне відчуття та емоційні труднощі. Через це їхні симптоми можуть залишатися непоміченими або пояснюватися рисами характеру.
Дослідники вирішили з’ясувати, як жінки осмислюють пізню діагностику РДУГ і як вона впливає на їхнє ставлення до себе.
Як проходило дослідження
Науковці провели онлайн-інтерв’ю з 12 жінками віком від 45 до 58 років. Усі вони отримали офіційний діагноз РДУГ уже в дорослому віці.
Кожна розмова тривала в середньому 52 хвилини. Дослідники проаналізували інтерв’ю та виокремили три основні теми: приховані труднощі до діагностики, сильні емоційні реакції та переосмислення життя з РДУГ.
Зовні вони справлялися, але це вимагало значних зусиль
Учасниці розповідали, що роками отримували інші діагнози, зокрема тривожного або депресивного розладу. Труднощі з увагою, організацією та контролем емоцій вони часто вважали особистими недоліками.
Додатковий тиск створювали суспільні очікування. Жінки відчували, що мають підтримувати ідеальний порядок удома, встигати працювати, піклуватися про близьких і залишатися емоційно врівноваженими.
MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental healthЩоб відповідати цим вимогам, вони маскували прояви РДУГ: стримували балакучість, приховували неорганізованість і постійно контролювали свою поведінку. З боку могло здаватися, що вони справляються, хоча за цим стояли виснаження і сором.
Емоції ставали особливо складними
Учасниці описували сильні емоційні реакції та болісне сприйняття критики або можливого відкидання.
Деякі жінки помічали, що під час перименопаузи й менопаузи їм стало складніше регулювати емоції та симптоми РДУГ. Окремі учасниці також повідомили, що в певні періоди гормональної терапії ліки від РДУГ здавалися менш ефективними.
Однак ці спостереження є суб’єктивним досвідом учасниць. Дослідження не перевіряло гормональні механізми й не доводить, що в такі періоди потрібно змінювати лікування.
Діагноз допоміг замінити самозвинувачення співчуттям до себе
Для багатьох жінок діагноз став полегшенням. Він дав пояснення труднощам, які раніше здавалися доказом лінощів, слабкості або нездатності «зібратися».
Учасниці почали переглядати власне минуле й ставитися до себе з більшим розумінням. Водночас діагноз не стер накопичений сором і не усунув повсякденних труднощів.
Дослідники наголошують: отримати назву для свого досвіду важливо, але після діагностики людина все одно може потребувати практичної та психологічної підтримки.
WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісуЧому гіперфокус назвали «суперсилою»
Частина учасниць почала сприймати здатність надовго занурюватися в цікаве завдання як свою сильну сторону. За їхніми словами, гіперфокус допомагав швидко виконувати роботу, наполегливо працювати та помічати неочевидні зв’язки.
Проте автори окремо застерігають від романтизації. Слово «суперсила» відображає те, як деякі жінки описали власний досвід, а не доводить, що РДУГ завжди дає переваги.
Дослідження також не перевіряло об’єктивно, чи справді учасниці були продуктивнішими або мали кращу концентрацію. Людина з РДУГ не зобов’язана шукати позитивний бік розладу, щоб її труднощі сприймали серйозно.
Які обмеження має дослідження
Вибірка була дуже малою і складалася лише з 12 білих жінок. Дослідники не перевіряли медичні документи, які підтверджували б діагноз РДУГ або перименопаузальний статус учасниць.
Крім того, жінки описували минуле вже після встановлення діагнозу. Нове розуміння себе могло вплинути на їхні спогади.
Тому результати не можна поширювати на всіх жінок із РДУГ. Вони показують не універсальний сценарій, а досвід конкретної групи та потребу краще досліджувати пізню діагностику, гормональні зміни й підтримку після встановлення діагнозу.
