Навіщо нам свята під час війни: що вони дають психіці

Під час війни саме слово «свято» іноді звучить дивно. Особливо після важких ночей, новин про загиблих, чергових атак і тривог. Може з'являтися питання: чи доречно взагалі святкувати, коли війна триває?

День Незалежності особливо загострює це відчуття. Для українців 24 серпня давно перестало бути просто датою в календарі чи додатковим вихідним. Після початку повномасштабної війни цей день одночасно може викликати гордість, радість, сум, тривогу, вдячність, злість і пам'ять про тих, завдяки кому ми можемо його відзначати. І саме в складні періоди свята та спільні ритуали можуть бути важливими для психіки.

Свята повертають відчуття часу

Тривалий стрес змінює наше сприйняття життя. Дні можуть зливатися: робота, побут, новини, повітряні тривоги, очікування, чергові справи. Особливо коли надзвичайна ситуація триває вже не тижні чи місяці, а роки.

Регулярні події — дні народження, родинні традиції, державні та релігійні свята — створюють своєрідні точки на часовій шкалі. Вони допомагають розділяти життя на періоди й нагадують: час не зупинився.

Це не скасовує того, що відбувається навколо. Однак повертає відчуття, що наше життя складається не тільки з війни.

Спільні ритуали дають відчуття належності

Людині важливо відчувати себе частиною групи. Соціальні зв'язки та відчуття належності пов'язані з психологічним добробутом і тим, як ми справляємося зі стресом.

Саме тому значення можуть мати дуже прості речі: одягнути вишиванку, підняти прапор, приготувати звичну для родини страву, зустрітися з близькими, привітати одне одного.

Ритуал необов'язково має бути масштабним. Його сила часто саме в тому, що ми робимо щось знайоме разом з іншими людьми — і відчуваємо: я не один або не одна.

Свята нагадують, ким ми були і ким залишаємося

Війна легко займає величезну частину і особистого, і суспільного життя. Але людина не перестає бути собою лише тому, що живе в умовах війни.

Свята повертають зв'язок із власною історією. Ми згадуємо, як відзначали цей день раніше, людей, які були поруч, сімейні традиції, місця та події.

Для Дня Незалежності цей зв'язок має ще один вимір. Це можливість згадати не лише події останніх років, а значно довшу історію країни та людей, які жили тут до нас.

Радість не означає, що ми забули про війну

Одна з причин, через яку люди можуть відмовляти собі у святкуванні, — відчуття провини.

Як можна сміятися, зустрічатися з друзями чи накривати стіл, коли хтось зараз воює, втратив близьку людину або переживає значно важчі обставини?

Проте різні емоції здатні існувати одночасно. Людина може сумувати й радіти, переживати втрату й помічати хороше, боятися і водночас відчувати вдячність.

Короткі моменти радості не заперечують горя і не роблять людину байдужою. Навпаки, позитивні переживання можуть давати психіці необхідні паузи від постійного напруження.

Свято може бути способом повернути собі вибір

В умовах війни багато речей від нас не залежать. Ми не вирішуємо, коли пролунає тривога, чи буде атака, коли закінчиться війна і які новини побачимо завтра.

Тому особливо цінними стають маленькі рішення, які залишаються нашими.

Відзначати чи ні. З ким провести цей день. Приготувати святковий сніданок, піти на прогулянку, зателефонувати близьким або провести кілька годин удома.

Для Дня Незалежності в цьому є певний символізм: незалежність у великому сенсі починається з можливості мати власний вибір.

Не існує правильного способу провести цей день

Для когось 24 серпня буде святом. Для когось — днем пам'яті. Хтось захоче зустрітися з друзями, хтось — побути з родиною, а комусь узагалі не захочеться нічого відзначати.

Усі ці реакції можливі. Святкування під час війни не повинно ставати ще одним обов'язком або вимогою «відчувати правильні емоції». Його сенс радше в іншому — залишити у своєму житті місце для того, що війна намагається забрати: звичайних традицій, близькості, радості, пам'яті та відчуття майбутнього.

І, можливо, саме тому День Незалежності зараз важливий не менше, ніж у мирні роки.