“Міцна кава, спорт та горіхи”: зірковий стиліст  Іван Морозов відверто про харчування, звички та способи перезавантажитися

У сучасному ритмі життя легко спіймати себе на думці: як встигати все і при цьому не втрачати енергії? Робота, зустрічі, дедлайни, нові проєкти — іноді здається, що день розписаний до хвилини. Але навіть у такому темпі кожному потрібні свої маленькі «секрети» відновлення: звички, що дарують стабільність, або прості ритуали, які заряджають енергією краще за будь-які модні лайфхаки.

Іван Морозов, зірковий hair-стиліст і головний експерт із преміального нарощування волосся в Києві (серед його клієнтів KOLA, Катерина Сільченко, Олена Кравець та інші) знає, як працювати у високому темпі і залишатися в ресурсі. Ми поговорили з ним про щоденні способи підтримувати тонус, улюблені перекуси та те, чому спорт для нього — не мода, а баланс і витривалість.

Три продукти або напої, які завжди є під рукою для підзарядки енергією

Ранок у мене завжди швидкий. Перша чашка міцного еспресо — моя кнопка «старт», без якої я вже багато років не уявляю робочий день. Але на каві все не закінчується. Якщо часу на сніданок бракує, обираю «здорові» перекуси. Найпростіший — банан, який завжди під рукою і дає швидку енергію. Пам’ятаю день, коли розклад був без пауз, і саме банан буквально врятував мене від слабкості між роботою.

Коли настає третя година роботи і сили починають танути, обираю грецький йогурт з горіхами та медом. Маленька баночка, кілька ложок — і відчуваю ситість та енергію. Це мій секрет, щоб залишатися в тонусі навіть у дуже завантажені дні.

А інколи достатньо шматочка темного шоколаду 70%, щоб підняти настрій і налаштувати мозок на роботу. Але основою завжди залишається вода.

Улюблений перекус і чому?

Моя улюблена суміш — мигдаль, кеш’ю, курага та шматочки темного шоколаду. Вперше я відкрив її під час поїздки, коли поруч не було нормальної їжі, а потрібно було залишатися зосередженим і бадьорим. Тоді мені подарували маленьку коробочку, і з того часу це став мій найулюбленіший перекус. Горіхи дають ситість і поживність, курага — швидкі вуглеводи та приємну солодкість, а шоколад піднімає настрій. Перед важливою зустріччю я відміряю жменю, їм повільно і ніби налаштовую себе.

Мені подобається цей перекус за його зручність, поєднання смаку й користі, а ще за відчуття психологічної підтримки. Коли кладу суміш у кишеню, це наче маленьке нагадування: усе під контролем.

Про стосунки із спортом та фізичною активністю

Спорт завжди був частиною мого життя — не як професійна кар’єра, а як спосіб підтримувати здоров’я та відчувати себе добре. Ніколи не було моменту, коли я раптом вирішив «займатися спортом». З часом змінилася лише мотивація: якщо раніше головним було виглядати краще, то зараз акцент на здоров’ї, витривалості та довгостроковому результаті.

Найкраще для мене працює поєднання різних навантажень. Силові вправи допомагають залишатися міцним і витримувати темп роботи, кардіо та швидкі прогулянки розганяють кров і підтримують серце, а йога та розтяжка час від часу повертають гнучкість і легкість.

Для мене спорт — щоденна рутина, як чищення зубів. Він не забирає час, а навпаки дає енергію, яку я вкладаю у роботу та все інше, що важливо.

Маленька щоденна звичка, що допомагає вам залишатися в тонусі

Мій ранок починається просто: склянка води, кілька хвилин свідомого дихання і коротка розминка. Усе разом займає не більше десяти хвилин, але дає відчуття структури й налаштовує на день.

Перші ковтки води після сну запускають обмін речовин. Три хвилини дихання допомагають заспокоїтись і зосередитись. А п’ятихвилинна розминка — кілька нахилів, обертів плечима, присідань чи розтяжка грудей — повертає тілу легкість.

Я вже переконався, наскільки важливий цей маленький ритуал. Якось у день із щільним графіком я його пропустив і весь час відчував втому й роздратування. Наступного ранку зробив усе за звичкою — і одразу помітив різницю: більше терпіння, ясніші думки та відчуття легкості. Цей простий набір тримає основу мого емоційного стану та рівень енергії.

Розкажіть про своє "місце сили та відпочинку"

У мене немає конкретного місця, куди я їжджу, щоб відновитися. Для мене важливіше не «де», а «як». Найкраще я відчуваю відновлення, коли можу залишитися наодинці й побути в тиші. Це може бути будь-де: у власній кімнаті, у машині, на лавці в парку або навіть у кав’ярні, де всі розмови стають фоном і не відволікають.

Я помітив, що справжній ресурс приходить не від поїздок і зміни картинок, а від відсутності поспіху та можливості побути наодинці з думками. Тиша для мене зараз дорожча за будь-яку подорож, бо саме вона повертає відчуття рівноваги й спокою.