Гени матері мають сильніший вплив на вагу дитини, ніж гени батька — дослідження
Материнська генетика має потужніший вплив на вагу та харчові звички дитини, ніж батьківська. результати дослідження
Вчені з Університетського коледжу Лондона з’ясували, що генетика матері може відігравати значно більшу роль у формуванні ваги дитини, ніж генетика батька. Такий висновок зроблено на основі масштабного дослідження, яке поєднало генетичні дані з спостереженням за дітьми у Великій Британії — від народження до 17 років.
У рамках дослідження вивчали, як індекс маси тіла (ІМТ) батьків та генетичні чинники впливають на вагу дітей. Аналіз проводили на шести етапах життя: у віці 3, 5, 7, 11, 14 та 17 років.
Щоб розрізнити пряме спадкування від непрямих впливів, науковці застосували метод менделівської рандомізації. Вони виявили, що гени батьків можуть впливати на вагу дитини не лише через спадковість, а й через створення певного середовища — наприклад, харчові звички, стан здоров’я матері під час вагітності або сімейні норми. Цей ефект отримав назву «генетичне виховання».
За словами доктора Ліама Райта, генетика матері має особливе значення, оскільки формує середовище, в якому розвивається дитина, і тим самим опосередковано впливає на її ІМТ — незалежно від генетики самої дитини.
Спочатку дослідники виявили зв’язок між ІМТ обох батьків і вищим ІМТ у дітей. Але після врахування генетичної передачі стало очевидно, що лише ІМТ матері стабільно корелює з вагою дитини. ІМТ батька, навпаки, не мав суттєвого впливу, якщо враховувати спадкові гени. Це свідчить про те, що попередні дослідження могли переоцінити роль батька, адже виявлені зв’язки, ймовірно, були наслідком спільної генетики, а не поведінкових чинників.
Результати також підтверджують гіпотезу «переїдання через розвиток». Високий ІМТ матері може впливати на плід ще під час вагітності — через підвищений рівень глюкози, жирних кислот і запальних сигналів. Це здатне змінити механізми контролю апетиту та накопичення жиру в організмі дитини.
Дані про вагу при народженні підтверджують цю теорію: діти матерів із високим ІМТ мали більшу вагу при народженні, незалежно від власної генетики. Такий зв’язок не спостерігався у випадку з батьками.
Крім того, ІМТ матері був пов’язаний із менш здоровим раціоном дітей, особливо в підлітковому віці. Діти повідомляли про частіше споживання фастфуду, солодких напоїв і меншу кількість фруктів. Ці ефекти залишалися навіть після врахування прямого спадкування. ІМТ батька, навпаки, не демонстрував стабільного впливу на харчові звички дітей.
Найцікавіше, що непрямий вплив материнської генетики виявився на 20–50% сильнішим за пряме спадкування. У деяких випадках вплив генів матері на харчову поведінку дітей навіть перевищував вплив генів самих дітей.
Це дослідження вкотре підтверджує: материнський вплив — це не лише передача ДНК, а й спосіб життя, харчування, поведінка та турбота про себе і дитину — як під час вагітності, так і після народження.
