Це вже залежність: історія аскези без солодкого, яка змінила ставлення до їжі

Для одних аскеза - це духовна практика, для інших - спосіб перевірити силу волі або змінити звички. Але що насправді відбувається, коли людина добровільно відмовляється від того, без чого ще вчора не уявляла свого дня?

Своїм досвідом спеціально для цього матеріалу поділилася головна редакторка медичного порталу, студентка магістратури з психології Ольга Купріянова, яка майже рік тому вирішила повністю відмовитися від десертів. За цей час вона не лише переглянула свої харчові звички, а й зробила несподівані відкриття про власні смаки, емоційне переїдання та силу звички.

«Я зрозуміла, що це вже не любов до солодкого, а залежність»

За словами Ольги, рішення взяти аскезу народилося не через бажання схуднути чи наслідувати популярний тренд. Вона дедалі частіше помічала, що не може провести день без десерту.

«Я усвідомила, що це вже не просто любов до солодкого. Якщо я день не їла солодкого, мене буквально "ламало". Я не могла випити чай чи каву без печива або цукерки, рука автоматично тягнулася за чимось солодким. Мені було майже байдуже, що саме їсти - головне, щоб це був десерт».

Саме тоді вона вперше порівняла свою поведінку з іншими видами залежностей.

«Я провела для себе паралель із курінням чи алкоголем і зрозуміла, що хочу перевірити, наскільки сильно солодке керує моїм життям».

Аскеза тривалістю в рік

Ідею Ольга почула під час лекції, де спікерка розповіла про власну аскезу без солодкого.

Вона вирішила повторити цей досвід, але встановила чіткі правила.

«Я записала собі в нотатках, що від свого дня народження до наступного не їстиму солодкого. Одразу визначила, що для мене це саме десерти - торти, тістечка, печиво, круасани. Я не ставила собі за мету виключити весь цукор із життя, адже він міститься в багатьох продуктах. Моєю аскезою були саме солодощі».

Як і багато людей, які практикують аскезу, Ольга записала одне особисте бажання, яке хотіла б здійснити. Водночас вона зізнається, що не покладала на це особливих сподівань.

«Я записала одне бажання, яке дуже хотіла б, щоб здійснилося. Я розуміла, що воно не зовсім реалістичне, тому не сприймала аскезу як спосіб його "отримати". Для мене це було радше додатковою мотивацією пройти цей шлях до кінця».

Найважчими виявилися перші місяці

Спочатку відмова від десертів давалася непросто.

«Я перестала купувати солодке додому, але в кафе мені страшенно хотілося замовити десерт. Це тривало не кілька днів, а багато місяців».

Згодом сталося те, чого вона зовсім не очікувала.

«Одного дня я зрозуміла, що магазинного солодкого мені більше взагалі не хочеться. Навіть якщо хтось їсть поруч - мені байдуже».

Натомість залишилася тяга лише до того, що справді приносило задоволення.

«Я сумую лише за домашнім "Наполеоном", медовиком чи хорошими круасанами. Тоді зрозуміла, що більшість магазинних солодощів я роками їла просто автоматично».

Найбільшим відкриттям стали зовсім не цифри на вагах

За час аскези Ольга схудла на 10 кілограмів. Втім, вона наголошує, що пов'язувати це лише з відмовою від солодкого було б неправильно. Паралельно вона змінила режим харчування, відмовилась від перекусів, почала працювати з психотерапевтом над емоційним переїданням і комплексно переглянула свої харчові звички.

Натомість найбільшим відкриттям стало інше.

«Я дуже здивувалася, наскільки забитими були мої смакові рецептори солодким. Як тільки перестала їсти багато десертів, інша їжа стала набагато яскравішою. Я навіть почала їсти мед, який усе життя не любила».

«Я зрозуміла, що справді люблю»

Ще одним несподіваним результатом стало переосмислення власних смакових уподобань. За словами Ольги, лише через кілька місяців вона почала чітко відчувати різницю між тим, що їй дійсно подобається, і тим, що стало звичайною автоматичною звичкою.

«Я зрозуміла, що люблю далеко не все солодке. Просто раніше їла майже будь-який десерт, який був поруч».

Чи варто повторювати такий досвід

Сьогодні Ольга не впевнена, що знову обрала б саме річну аскезу.

«Мені здається, три-чотири місяці, максимум пів року - цього достатньо. Рік - це вже радше перевірка витривалості».

Втім, свій досвід вона називає одним із найцінніших.

«Я у будь-якому разі добуду до кінця своєї аскези. Найголовніше, що вона допомогла мені краще зрозуміти себе, свої звички та свої справжні смаки. Думаю, аскеза може бути хорошим способом розібратися зі своїми залежностями. Але вона не працює сама по собі. Якщо проблема глибша, потрібна ще й робота над собою - так само, як це було в мене».

Саме це, на її думку, і є головною цінністю аскези: не просто відмовитися від чогось на певний час, а використати цей період як можливість краще зрозуміти себе та змінити те, що давно потребувало уваги.