Психологи пояснили, ким можуть вирости хлопчики, яких не любили в дитинстві

У багатьох родинах і досі живе установка: «Справжній чоловік має бути сильним, стриманим і не нити». Напевно ви чули її не один раз. Під цим гаслом хлопчиків виховують у суворості, часто без емоційної підтримки. Батьки щиро вірять, що таким чином «загартовують чоловічий характер», але реальність дещо складніша. Таке виховання може створити зовнішньо успішного, але внутрішньо зламаного чоловіка.

Давай поговоримо про це більш детально.

Коли любов замінюють дисципліною

Жорстке, «спартанське» виховання, в якому емоції та «ніжності» не мають місця, насправді залишає глибокі психологічні рубці.

Хлопчик вчиться пригнічувати власні почуття, не довіряти іншим і ніколи не просити про допомогу — навіть в моменти, коли йому дуже важко. Замість відчуття безпеки з дитинства, його особистість формується у світі, де кожна помилка — загроза, а будь-яка слабкість буде засуджена.

Більш того, виховання дитини без тепла формує в ній відчуття небажаності. Так, дитина думає, що її не люблять. Такі діти виростають із глибокою недовірою до світу, не здатні ідентифікувати власні потреби й соромляться проявляти вразливість. Більш того, деякі люди після такого виховання взагалі не можуть зрозуміти,що саме вони відчувають. І, звичайно, ні про який емоційний інтелект мова не йдеться.

Проблеми жорсткого виховання

Зовні така людина може виглядати цілком успішно: дисциплінована, цілеспрямована, відповідальна. Але всередині часто живе хронічна тривога, самотність і внутрішній холод.

У стосунках з партнером — дистанція, або ж несвідоме копіювання поведінки батьків: холодної матері чи авторитарного батька. Часто такі чоловіки уникають глибокої близькості, бо бояться втрати контролю, або повторення дитячої травми. Вони не чуйні, не можуть зрозуміти емоції партнера, і часто просто ігнорують конфлікти у стосунках, або ж реагують на них досить агресивно.

Досить часто такий хлопчик шукає жінку, яка емоційно нагадує йому маму: холодну та емоційно недоступну. І сам поводиться з дітьми так, як із ним поводилися батьки. Бо іншого сценарію просто не знає. Цей замкнений цикл може тривати поколіннями, якщо його свідомо не зупинити.

Самооцінка і довіра до світу

Якщо хлопчика рідко хвалили, його базове відчуття себе — «я недостатньо вартий». Він може сумніватися у своєму праві на любов, підтримку, на елементарну турботу. Така людина часто влаштовує собі «внутрішній трибунал» за будь-які невдачі, взагалі не помічаючи своїх досягнень. Сприйняття світу стає ворожим, а люди - джерелом небезпеки.

Більш того, будь-яка емоційна розмова сприймається таким чоловіком, як загроза. Через це чоловіки рідко звертаються по психологічну допомогу, навіть коли гостро її потребують.

Чому суспільний тренд важливо змінювати

За дослідженням медичної школи Університету Дьюка, діти, яких у дитинстві часто обіймали й підтримували, у дорослому віці мають стабільніші стосунки, менше тривожаться і почуваються щасливішими. Вони краще розуміють себе, менш схильні до депресій і рідше переживають кризи ідентичності.

Навіть якщо дитинство було суворим, дорослість — це можливість переписати сценарій. І першим кроком може стати усвідомлення: «Я маю право на тепло, любов і підтримку». Навіть якщо цього не було в минулому — це може бути в теперішньому і майбутньому.

Що можуть зробити батьки вже зараз?

1. Давати безумовне прийняття.
   Хлопчику важливо знати: його люблять не за оцінки, поведінку чи досягнення, а просто за те, що він є (це актуально і для дівчинки, до речі). Підтримка має бути не умовною: «якщо ти добре поводишся», а постійною. Це створює внутрішнє відчуття безпеки, з яким дитина виростає у стабільну дорослу особистість.
2. Бути прикладом.
   Він вчиться не з лекцій, а з ваших щоденних вчинків. Проявляйте повагу, щирість, уміння просити вибачення, і він засвоїть ці моделі. Якщо ви самі не дозволяєте собі відпочивати, розслаблятись чи ділитись емоціями — не чекайте цього від сина. І, так, якщо ви ніколи не вибачаєтесь перед іншими за власні помилки, він також не буде цього робити.
3. Допомагати розуміти свої емоції.
   Пояснюйте, що злитись, сумувати чи боятись — це нормально. Навчіть називати ці стани і шукати способи з ними впоратись, не пригнічуючи себе. Наприклад, разом створіть «словник емоцій», або обговорюйте, що ви відчували за день — це допоможе розвивати емоційний інтелект природно. І завжди пам’ятайте, що у сучасному світі емоційний інтелект відіграє дуже важливу роль.

Бути чоловіком — не значить бути бездушним, або беземоційним. Справжня сила — у здатності бути живим, чутливим, чесним із собою. І це починається з дитинства, зі справжньої любові батьків.