Уперше за понад 60 років учені випробували на людях активну речовину “магічних грибів”: що показало дослідження

Пряме приймання псилоцину спричиняло майже такі самі психоделічні ефекти, як і псилоцибін, але супроводжувалося меншою кількістю побічних реакцій. Це показало перше сучасне випробування псилоцину за участю людей.

Дослідження провели науковці Каліфорнійського університету в Сан-Франциско. Результати опублікували в Journal of Psychopharmacology.

Чим псилоцин відрізняється від псилоцибіну

Псилоцибін — психоактивна речовина, яка міститься в деяких видах грибів. Однак сам по собі він не спричиняє основних психоделічних ефектів.

Після потрапляння в організм псилоцибін перетворюється на псилоцин. Саме псилоцин проникає в мозок і впливає на серотонінові рецептори, змінюючи сприйняття, емоції та відчуття часу.

Швидкість цього перетворення може відрізнятися у різних людей. Тому однакова доза псилоцибіну не завжди спричиняє однакову інтенсивність і тривалість ефектів.

Дослідники припустили, що пряме введення вже активної речовини — псилоцину — дозволить оминути цей етап і зробить дію препарату швидшою та передбачуванішою.

До цього псилоцин безпосередньо вводили людям лише в одному опублікованому дослідженні 1960-х років.

Як проводили дослідження

У випробуванні взяли участь 20 здорових дорослих віком від 25 до 50 років: десять чоловіків і десять жінок. Середній вік учасників становив близько 40 років.

Усі вони раніше мали досвід уживання психоделіків без серйозних або тривалих негативних наслідків. Людей із психотичними чи маніакальними епізодами, нещодавніми психіатричними розладами та деякими іншими факторами ризику до дослідження не допускали.

Під час окремих сесій учасники отримували:

• 25 мг псилоцибіну в капсулі;
• 17,5 мг псилоцину в капсулі;
• псилоцин у таблетці під язик у дозах від 2,18 до 8 мг.

Сесії відбувалися з інтервалом у чотири тижні. Препарати виготовили зі стандартизованих екстрактів грибів Psilocybe cubensis відповідно до вимог належної виробничої практики.

Учасники перебували у спеціально облаштованій кімнаті, слухали музику та могли використовувати маски для очей. Упродовж щонайменше восьми годин поруч залишалися психотерапевт і асистент, а стан учасників постійно контролювали медики.

Псилоцин і псилоцибін діяли майже однаково

Усупереч очікуванням, псилоцин не починав діяти помітно швидше за псилоцибін.

Обидві речовини мали схожі:

• час початку дії;
• момент досягнення максимальної інтенсивності;
• тривалість ефектів;
• фізіологічні реакції;
• суб’єктивні психоделічні переживання.

Учасники повідомляли про подібний рівень зміненого сприйняття, відчуття єдності, емоційного прориву та психологічних інсайтів.

Тобто пряме приймання активної речовини не зробило психоделічний досвід коротшим або принципово іншим.

У чому знайшли різницю

Основна відмінність стосувалася переносимості.

Після приймання псилоцину всі зафіксовані побічні явища були легкими. Загалом дослідники зареєстрували 72 такі випадки.

Після псилоцибіну зафіксували 96 побічних явищ: 90 легких, п’ять помірних та одне тяжке. До помірних реакцій належали головний біль і тривога.

Один учасник після приймання псилоцибіну ненадовго втратив свідомість. Стан нормалізувався самостійно, але людину виключили з подальшої участі з міркувань безпеки.

Загальне навантаження побічними реакціями було статистично нижчим після псилоцину. Проте різниця була помірною, а не радикальною. Нудота та дискомфорт у животі виникали приблизно однаково часто після обох речовин.

Що показало приймання під язик

Псилоцин у таблетках під язик учасники переносили добре. Але використані дози спричиняли значно слабші фізіологічні та психологічні ефекти, ніж пероральні капсули.

Ймовірно, до крові потрапляла недостатня кількість речовини. Через це дослідники не змогли повноцінно порівняти під’язиковий спосіб приймання з пероральним.

Цікаво, що навіть після слабших доз частина учасників повідомляла про виражені емоційні переживання та психологічні інсайти. Однак на результат могли вплинути підтримка психотерапевта, очікування учасників або випадковість.

Чого це дослідження не доводить

Випробування не оцінювало, чи може псилоцин лікувати депресію, тривожні розлади або інші психічні стани. У ньому брали участь здорові люди, які вже мали досвід уживання психоделіків.

Умови також суттєво відрізнялися від самостійного вживання: препарати мали фармацевтичну якість і точне дозування, а кожна сесія проходила під тривалим наглядом медиків та психотерапевтів.

Вибірка була малою. Хоча 20 людей отримали щонайменше одну дозу, обидва пероральні варіанти пройшли по 18 учасників, а всі чотири сесії завершили лише дев’ятеро.

Дослідники також не вимірювали концентрацію псилоцину в крові. Тому невідомо, наскільки відрізнялися засвоєння речовини та її фактична концентрація в організмі.

Що далі

Результати показують, що пероральний псилоцин може мати схожий профіль дії з псилоцибіном і трохи кращу переносимість. Але цю різницю ще потрібно підтвердити у більших дослідженнях.

Окремо науковці мають визначити безпечні та достатні дози псилоцину для приймання під язик, а також перевірити його дію у людей із психічними розладами.

Дослідження не є підставою для самостійного вживання псилоцину, псилоцибіну або грибних екстрактів. Їхня дія може бути непередбачуваною, а за певних станів — становити серйозний ризик.