Соціальна тривога: що впливає на самопочуття підлітків з аутизмом

Підліток може знати, як почати розмову, підтримувати зоровий контакт і відповідати на запитання однолітків. Дорослі можуть оцінювати його соціальні навички як достатньо розвинені. Проте сам підліток водночас може відчувати сильну тривогу, боятися осуду та уникати спілкування.

Соціальна тривога в аутичних підлітків виявилася важливішою для їхнього суб'єктивного благополуччя, ніж практичні навички спілкування, які оцінювали батьки. Такого висновку дійшли дослідники з Тайваню та Австралії, які вивчали зв'язок між соціальною поведінкою, впевненістю в собі та якістю життя підлітків з аутизмом.

СТАН СТАН У TELEGRAM Що відбувається з вами всередині Читати в Telegram ›

Результати роботи, опублікованої в Autism Research, описує PsyPost.

Навчитися спілкуватися і почуватися комфортно — різні речі

Багато програм підтримки аутичних дітей зосереджуються на розвитку соціальних навичок. Підлітків можуть навчати розпізнавати емоції, підтримувати розмову, дотримуватися черговості в діалозі та реагувати на різні соціальні ситуації.

Такі навички можуть бути корисними, особливо якщо дитина сама хоче краще орієнтуватися у спілкуванні. Проте дослідники звертають увагу на важливу відмінність між зовнішньою поведінкою та внутрішніми переживаннями.

Людина може знати соціальні правила, але не почуватися впевненою під час їх застосування. Наприклад, підліток може правильно відповідати на запитання в навчальній ситуації, але сильно хвилюватися, коли потрібно самостійно підійти до однолітків.

Для аутичних підлітків це особливо важливо, оскільки соціальна взаємодія може супроводжуватися додатковим напруженням. Попередній досвід булінгу, неприйняття або непорозумінь також здатний посилювати страх негативної оцінки.

Як досліджували якість життя підлітків

У дослідженні взяли участь 117 аутичних підлітків віком від 10 до 16 років із Тайваню. Усі вони навчалися у звичайних шкільних класах і не мали інтелектуальних порушень.

Науковці попросили підлітків заповнити кілька опитувальників. Один із них оцінював загальну якість життя, включно з фізичним та емоційним самопочуттям, соціальними стосунками й шкільним середовищем.

Окремо дослідники вимірювали соціальну тривогу та суб'єктивне відчуття соціальної компетентності. Останнє поняття означає, наскільки сама людина вірить у свою здатність заводити друзів, підтримувати стосунки та орієнтуватися в соціальних ситуаціях.

Батьки також брали участь у дослідженні. Вони оцінювали практичні соціальні навички дітей, зокрема спілкування, співпрацю, самоконтроль та здатність висловлювати власні потреби.

Крім того, дорослі повідомляли про поведінкові труднощі, серед яких могли бути гіперактивність, неуважність або зовнішні прояви емоційного напруження.

MIND MIND by СТАН Мозок, свідомість і майбутнє mental health Читати в Telegram ›

Соціальна тривога була пов'язана з нижчою якістю життя

Аналіз показав, що підлітки з вищими показниками соціальної тривоги загалом повідомляли про нижчу якість життя.

Водночас ті, хто вважав себе соціально компетентним, частіше оцінювали власне благополуччя позитивніше.

Подібна закономірність спостерігалася й тоді, коли дослідники окремо аналізували соціальну якість життя — відчуття близькості з однолітками, самотності та задоволеності стосунками.

Натомість практичні соціальні навички, які оцінювали батьки, не продемонстрували статистично значущого зв'язку з якістю життя підлітків.

Це один із найважливіших результатів роботи. Він показує, що зовнішня відповідність соціальним очікуванням не обов'язково означає внутрішній комфорт.

Що означають результати для програм підтримки

Автори припускають, що навчання соціальних навичок може бути недостатнім, якщо підліток продовжує відчувати сильну тривогу.

Наприклад, дитина може вивчити алгоритм початку розмови, але уникати його застосування через страх відмови. У такому разі додаткове повторення соціальних правил не обов'язково вирішить основну проблему.

Дослідники пропонують приділяти більше уваги емоційному благополуччю та впевненості підлітків у власних можливостях.

Це може означати створення безпечних умов для спілкування, підтримку позитивного сприйняття себе та можливість поступово отримувати успішний соціальний досвід.

Водночас важливо, щоб підтримка враховувала індивідуальні потреби підлітка. Не кожна аутична людина прагне однакової кількості соціальних контактів або комфортно почувається в тих самих ситуаціях.

WELL WELL by СТАН Wellness без міфів: від сну до медичного канабісу Читати в Telegram ›

Поведінкові труднощі не завжди означають небажання спілкуватися

Дослідники також виявили, що підлітки, чиї батьки частіше повідомляли про поведінкові труднощі, загалом мали нижчі показники благополуччя.

Проте цей зв'язок не підтвердився для окремого показника соціальної якості життя.

Автори припускають, що деякі поведінкові прояви можуть бути реакцією на стрес або перевантаження, а не свідченням відсутності інтересу до інших людей.

Наприклад, уникання певної ситуації може бути способом зменшити тривогу. Зовні така поведінка іноді виглядає як небажання контактувати, хоча внутрішні причини можуть бути зовсім іншими.

Саме тому дослідники наголошують на важливості врахування власних відповідей підлітків, а не лише оцінок дорослих.

Чого дослідження поки не доводить

Робота має кілька важливих обмежень. Насамперед усі показники вимірювали в один момент часу. Тому неможливо встановити, чи соціальна тривога погіршує якість життя, чи підлітки з нижчим рівнем благополуччя частіше відчувають тривогу.

Крім того, дослідження охоплювало аутичних підлітків без інтелектуальних порушень, які навчалися у звичайних класах. Результати не можна автоматично переносити на всіх людей в аутистичному спектрі. У вибірці також переважали хлопці. Це обмежує можливість робити висновки щодо аутичних дівчат, чиї соціальні переживання можуть мати інші особливості.

Окремою проблемою стали опитувальники, які спочатку не створювали спеціально для аутичних людей. Деякі характерні для аутизму способи спілкування могли помилково оцінюватися як прояви соціальної тривоги або поведінкових труднощів.

Попри ці обмеження, дослідження порушує важливе питання: чи достатньо оцінювати успішність підтримки за тим, наскільки добре підліток демонструє очікувані соціальні навички?

Результати свідчать, що не менш важливо запитувати саму людину, наскільки комфортно вона почувається серед інших, чи має можливість бути собою та чи задоволена власними стосунками.