У меня есть муж и любовники — откровенная история девушки, которой нужны несколько мужчин, и что об этом говорит сексолог

“Я просто не можу не зраджувати. Для мене переспати з іншим чоловіком — це природно, я не відчуваю сорому чи почуття провини перед своїм чоловіком”, — поділилася якось за кавою знайома.

Зізнання

Відносно молода жінка, на яку зазвичай дивишся і можеш дати як 30 років, так і 40, сказала про свої зради спокійно, відсьорбуючи своє капучино, ніби вона розповідала про нову сукню, яку їй подарував чоловік. А вона пішла, здала її, бо не сподобалася, та купила іншу.

Іноді вона займалася сексом із давнім другом із дитинства, бували й просто випадкові знайомі під час відряджень. Для неї секс не був зрадою — просто виникало сексуальне бажання, яке треба було задовольнити.

“Інколи мені після сексу давали гроші. Ні, я не проститутка. Просто чоловік дає гроші за гарний секс — і я їх беру. Що тут такого? А потім спокійно повертаюся до чоловіка. Буває, він дуже втомлюється від мого безкінечного бажання сексу”, — спокійно та зовсім буденно говорила знайома.

Перший сексуальний досвід

Звідки і коли з'явилася така жага до сексу, вона не пам’ятала. Статеве життя почалося не так уже й рано — у 18 років вона була ще незайманою серед безлічі своїх однолітків, які вже змінили по кілька сексуальних партнерів.

“У мене є припущення, чому одного чоловіка мені мало: коли була маленькою, тато постійно був у відрядженнях. Я його бачила, може, три рази на рік фактично. І це були веселі посиденьки в неймовірно смачній кондитерській. А весь інший час мене виховувала мама та друзі тата, колеги мами, які приходили допомогти по дому. Адже ми жили у приватному будинку, тож чоловічі руки були потрібні постійно. Тому в мене був тато основний, тато-2, тато-3 і так далі”, — згадувала дівчина.

І весело додавала: у мене така сама сексуальна залежність, як і у Майкла Дугласа.

Сексуальна залежність — це психічний розлад, що характеризується нездатністю контролювати інтенсивні, повторювані сексуальні пориви, які домінують у житті людини. Це не про високе лібідо, а про залежність, подібну до наркотичної, де секс використовується для зняття напруги і навіть може шкодити здоров’ю, стосункам та роботі.

Пам’ятаю не обличчя, а члени

Кілька років тому дівчина відвідала пару сеансів у сексолога. Їй поставили цей діагноз. Тоді лікар сказав, що це не лікується, але можна контролювати.

Але навіщо контролювати те, що приносить задоволення? Адже ніякого почуття провини і думки, що це зрада, у неї немає. Це просто секс.

Наприкінці нашої досить відвертої розмови вона, посміхаючись, додала, що не пам’ятає імен партнерів, але може їх усіх упізнати за статевим органом.

“Я як та монахиня з французького фільму, назву не пам’ятаю, яка колекціонувала зліпки чоловічих членів після сексу з цими чоловіками”, — пожартувала, але якось трішки сумно моя знайома.

Моя кава вже давно охолола, а я все продовжувала сидіти в цій кав’ярні, хоча моя співрозмовниця вибачилася та побігла у справах. Від її відвертості зовсім не було незручно, огидно, не виникало ніякого засудження чи бажання моралізувати — нічого такого й близько. Виникла тільки потреба розібратися в цій ситуації, яка насправді не така вже й рідкісна.

Що кажуть дослідження та сексологиня

Наукові дослідження показують, що сексуальна залежність або компульсивна сексуальна поведінка частіше діагностується у чоловіків. За даними досліджень американських психіатрів, приблизно 60–80% людей із таким розладом — чоловіки, тоді як 20–40% — жінки.

Втім, фахівці наголошують: це не означає, що жінки рідше стикаються з проблемою. Часто вони рідше звертаються по допомогу через соціальну стигму або прояви залежності можуть виглядати інакше — наприклад, через серійні інтимні зв’язки чи використання сексу як способу емоційної регуляції.

Дослідники також зазначають, що в основі сексуальної залежності нерідко лежать дитячі травми, емоційна занедбаність, проблеми з прив’язаністю або пережите насильство, тому лікування зазвичай включає психотерапію.

Сексологиня та психотерапевтка Оксана Єфремова зазначає: якщо така ситуація з партнером сприймається нормально та, як зрозуміло з історії, у дівчини немає відчуття провини після зради, для неї це просто класний секс, а наміру щось змінювати немає, тоді про яке лікування можна говорити.

“Якби це було для неї проблемою або руйнувало стосунки, які вона цінує, чи несло загрозу життю, здоров'ю, заважало в інших сферах життя — тоді так, можна було б шукати спосіб щось змінити”, — пояснює психотерапевтка.

Якщо ж у дівчини є потреба створити родину, народити дітей, то може підійти формат відкритих стосунків між подружжям: коли живуть разом чи не живуть разом — це як домовитися, виховують дітей, мають спільний побут, але секс — не ексклюзивний. Тобто у кожного можуть бути сексуальні відносини з іншими. Коли є чіткі домовленості між партнерами, то це не може сприйматися як зрада.

“Головне тут — дбати про безпеку та здоров’я, якщо психологічно та побутово партнерів такий формат відносин влаштовує”, — зазначає сексологиня.

Читайте також Чому все частіше пари стали обирати гостьовий шлюб та як це впливає на стосунки.